| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
8.1. Загальна характеристика пасивних операцій | ||
|
формування власного капіталу; формування залучених ресурсів. Власний капітал банку покриває меншу частку потреби в грошових ресурсах для здійснення активних операцій. Контролюючи діяльність комерційних банків, Банк Росії вимагає підтримки певного рівня власного капіталу. З 1 січня 1999 р. мінімальний розмір власного капіталу для діючих банків встановлений у розмірі, еквівалентному 5 млн євро. Комерційне банки, капітал яких становить менше I млн євро, втрачають статус банку і повинні перереєструватися в небанківські кредитні організації або бути реорганізовані шляхом приєднання або злиття. На початковому етапі діяльності джерелом формування власного капіталу є статутний капітал. Надалі банк збільшує обсяги власного капіталу як за рахунок зростання самого статутного капіталу, так і за рахунок інших джерел, що відображають в основному результати активних операцій (фонди банку, нерозподілений прибуток). У російській банківській системі функціонують дві групи комерційних банків: акціонерні та неакціонерні (пайових). Тому структуру операцій з формування власного капіталу можна вивчити за такими пасивними операціями: Емісія звичайних акцій, які формують статутний капітал акціонерних банків. Емісія привілейованих акцій, які формують статутний капітал акціонерних банків. Частки, внесені учасниками на формування статутного капіталу. Власні акції, викуплені в акціонерів. Власні частки статутного капіталу пайового банку, викуплені в учасників. Емісійний дохід акціонерних банків. Фонди банку (резервний та ін.) Приріст вартості майна за рахунок переоцінки. Страхові резерви. Субординований кредит. У процесі оцінки структури визначається частка кожної зі статей для відповідних банків (акціонерних чи пайових) у загальному обсязі джерел власних коштів. Цю структуру можна деталізувати, якщо вивчати, наприклад, формування статутного капіталу по складу акціонерів (пайовиків) комерційного банку. Для цього необхідно використовувати дані аналітичного обліку за балансовими рахунками 102 і 103 і розрахувати частку статутного капіталу банку, що належить Російської Федерації, суб'єктам Російської Федерації та місцевим органам влади, державним підприємствам і організаціям, недержавним організаціям, фізичним особам, нерезидентам. Такий аналіз дозволяє визначити, кому належить більшість голосів на загальних зборах і, отже, в яку область доцільно спрямувати діяльність банку. Докладно можна вивчити структуру фондів банку в складі влас-ного капіталу, тобто визначити частки резервного фонду (капіталу), фондів спеціального призначення, фонду накопичення. Загальну характеристику зміни масштабів діяльності банку дає показник темпів приросту власного капіталу. Випереджаюче зростання власних коштів (порівняно із зростанням залучених джерел) характеризує прагнення банку забезпечити власну капітальну базу і позитивні підсумки роботи банку за певний період часу у вигляді зростання прибутку і фондів. Найбільша частка у власних ресурсах належить статутному капіталу. Збільшення його частки в структурі власних коштів (або валюті балансу) - свідчення зміцнення статусу комерційного банку. Операції з формування залучених ресурсів - це операції з формування депозитів і недепозитних джерел (позикових коштів). Депозитні операції прийнято вважати пасивними кредитними операціями, так як вони формують основну ресурсну базу для видачі позик комерційними банками. Роль їх велика, оскільки через депозитні операції банк перетворює вільні грошові кошти в капітал, задовольняє тимчасову потреба підприємств і організацій у додаткових оборотних коштах. | частку кожної групи в загальній сумі залучених джерел; - частку всіх залучених ресурсів у валюті балансу. Зростання частки залучених ресурсів відображає активну роботу банку з клієнтурою, але одночасно вимагає ефективного їх використання та віддачі. Оцінка структури залучених коштів по клієнтам та строками дозволяє виявити, з яких секторів економіки і на який термін залучається основна маса коштів. Так, збільшення частки строкових депозитів є позитивним момен-том, незважаючи на зростання процентних витрат (вартість строкових депозитів вище, ніж по депозитах до запитання, але зазвичай нижче, ніж. За міжбанківськими кредитами). Строкові депозити носять характер стабільної частини залучених ресурсів, що дозволяє здійснювати кредитування на більш тривалі терміни і, отже, під більш високий відсоток. Депозити до запитання, особливо залишки на рахунках, - найдешевший ресурс для банку. Інфляційні процеси, недостатнє зростання депозитних операцій обумовлюють в ряді випадків необхідність залучення банками додаткових джерел у вигляді позик у центрального банку або покупки на міжбанківському ринку. Останній підвищує ефективність використання кредитних ресурсів банківської системи в цілому. Але для кожного окремого комерційного банку висока частка міжбанківського кредиту в загальному обсязі залучених ресурсів веде до подорожчання його кредитних ресурсів, оскільки це найдорожчий джерело залучення коштів. Витрати на вкладні операції менше, тому банки повинні проводити активну депозитну політику. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||