6.1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СПОЖИВЧОГО СЕКТОРА В ЕКОНОМІЦІ
У різні історичні епохи в залежності від характеру суспільних відносин змінювалися місце і роль, структура і функції, величина і стійкість, права і відповідальність, положення в суспільстві чи соціально-економічний статус сім'ї. Однак саме в сім'ї здійснюється формування основних потреб індивіда і його інтересів.
Опції домогосподарства в ринковій економіці.
Основний постачальник факторів виробництва.
Основний споживач вироблених товарів і послуг.
Основна ланка формування та накопичення людського капіталу.
Людський капітал - це наявний у кожної людини запас знань, здібностей і мотивацій.
Людський капітал за своїм призначенням зіставимо з фізичним капіталом, так як його формування вимагає відволікання коштів в збитки поточному споживанню, але служить джерелом підвищення продуктивності праці та заробітків у майбутньому. Це благо тривалого, але обмеженого терміну служби, воно може змінювати свою цінність залежно від інших факторів, для його функціонування необхідні "амортизаційні витрати". Крім того інвестиційний період у людського капіталу значно довший, ніж у фізичної. У останнього він становить від 1 до 5 років, а у такої форми вкладень у людину, як освіта, інвестиційний період може досягати 12 - 20 років.
Система функцій сім'ї з формування та накопиченню людського капіталу включає:
створення матеріальної бази сім'ї;
виробництво фізичної основи людського капіталу (реалізація дітородної, виховної та рекреаційної функцій);
реалізація людського капіталу за допомогою різних способів підприємництва та працевлаштування.
Найбільш важливою функцією сім'ї є формування і використання сімейного бюджету.
Сімейний (споживчий) бюджет - таблиця доходів і витрат сім'ї за певний період часу, найчастіше за рік. До доходів сімейного бюджету буде відноситься:
Заробітна плата.
Підприємницький дохід.
Державні трансфертні платежі (пенсії, стипендії, допомоги, безкоштовні послуги в галузі охорони здоров'я та освіти).
Доходи з інших джерел.
До витрат відносять:
Соцстрахування.
Податки.
Споживання (товари першої необхідності, престижні товари та предмети розкоші).
Інвестиції в людський капітал.
Добровільні пожертвування і внески в громадські організації.
Інші витрати.
Заощадження.
Вивчення дохідної частини сімейного бюджету включає два підходи: функціональний розподіл відповідно з функцією, виконуваної домохозяйствовом, і приватне розподіл серед домогосподарств та їх членів. Аналіз функціонального розподілу доходів показує, що найбільшим джерелом доходу домогосподарств є заробітна плата (близько 70%). Практично рівні частки в доході складають доходи дрібних власників, а також орендна плата, відсотки на капітал і прибуток від підприємницької діяльності. У країнах з недостатньо розвиненими ринковими відносинами особливе місце займають нелегальні доходи від тіньової економіки.
Тіньова економіка - сукупність неврахованих і протиправних видів економічної діяльності.
У структуру тіньової економіки включають:
фіктивні економіку (порушення звітності, відхилення від норм і стандартів).
"Другу" економіку (приховування від фінансових і контрольних органів доходів від легальної діяльності).
"Чорну" економіку (незаконна виробнича діяльність, пов'язана з економічною злочинністю).
Особисте розподіл доходів пов'язане з диференціацією доходу залежно від персонального відмінності учасників ринку (талант, здібності, кваліфікація, освіта тощо) і через асиметричності ринкового механізму (неспівпадання попиту і пропозиції, потреб і можливостей). Для кількісної оцінки диференціації доходів застосовуються різні показники. Ступінь нерівності демонструє крива Лоренца (цибуля Лоренца), яка показує розподіл особистих доходів серед різних груп населення (рис. 8).
Рис. 8 Крива Лоренца
Для характеристики розподілу сукупного доходу між групами населення застосовується індекс концентрації доходів населення (коефіцієнт Джині). Чим ближче значення цього коефіцієнта до одиниці, тим вище нерівність. У Росії його значення дорівнювало у 1993 р. - 0,37; в 1994 р. - 0,41; в 1996 р. - 0,5. Для характеристики диференціації доходів використовується також доцільний коефіцієнт, що виражає співвідношення між середніми доходами 10% найбільш високооплачуваних громадян та середніми доходами 10% найменш забезпечених. У Росії доцільний коефіцієнт збільшився з 5,4 в кінці 1991 р. до 16-17 в 1997 р.
Диференціація доходу та рівня життя населення загострює проблему бідності в ринковій економіці. Бідність не піддається точному визначенню і зазвичай трактується як такий стан сімейного бюджету, при якому основні потреби сім'ї перевищують наявні у неї засоби для їх задоволення.
У соціальній практиці бідність вимірюється за допомогою прожиткового мінімуму. Останній існує у двох видах: соціального та фізіологічного. Соціальний мінімум включає мінімальні норми задоволення фізіологічних, духовних і соціальних потреб. Фізіологічний мінімум розрахований на задоволення тільки головних фізіологічних потреб і оплату основних послуг, причому протягом відносно короткого часу і без придбання непродовольчих товарів. Для визначення прожиткового мінімуму використовується метод споживчого кошика.
Потребительная кошик - набір товарів і послуг, що забезпечує життєдіяльність людини і характеризує типовий рівень і структуру місячного (річного) споживання людини або сім'ї. Потребительная кошик дозволяє визначити "індекс цін".
Індекс цін представляє співвідношення ціни "споживної кошика" на даний час з аналогічною кошиком в базовому періоді. Індекс цін характеризує реальний дохід, тобто кількість товарів і послуг, які можна придбати на суму грошового доходу. Дохід у грошовому вираженні називається номінальним доходом.