1.5. Загальні і приватні теорії податків
Призначення податків в масштабі економіки в цілому висловлюють загальні теорії. Окремі питання оподаткування розкривають приватні теорії (рис. 1.2).
Рис. 1.2. Теорії податків
Теорія обміну стала однією з перших загальних теорій оподаткування. Відповідно до неї, сплачуючи державі податок, громадяни отримують в обмін послуги по підтримці порядку, охорони від нападу ззовні і т.д. Реальне значення дана теорія мала тільки в середні століття, коли за мита і збори купувалася військова та юридичний захист.
Подальший розвиток теорія обміну отримала в роботах Ш. Монтеск'є і М. Вольтера. Ними була сформульована атомістична теорія, відповідно до якої податок розглядався як плата за договором між державою та її громадянином за різні послуги.
Розвитком тієї ж теорії обміну стала сформульована в першій половині XIX в. теорія податку як теорія насолоди. Теорія розглядає податок як ціну, яку сплачує громадянин за одержувані ним від суспільства насолоди. Податки є платою за насолоду від правосуддя, народної освіти, забезпечення захисту особи і власності, національна захист і т. д.
Теорія податку як страхової премії також була сформульована на початку XIX століття. За даної теорії громадянин, сплачуючи податки, вносить страховий внесок на випадок настання якої-небудь рис-
ка. Таким чином, платник податків страхує своє життя і майно від війни, пожежі, крадіжки і т.д. У разі настання страхового випадку виплати не проводяться, тому що податки лише фінансують видатки держави а забезпечення правопорядку, оборони тощо
По-справжньому високий теоретичний рівень має сформульована англійськими економістами А. Смітом і Д. Рікардо в кінці XVIII в. класична теорія податків. Ця теорія вперше обо снувала економічну природу податків, відповідно до неї, на-логи - це лише один з видів державних доходів.
Відповідно до класичної теорії податки повинні сплачувати незалежно громадяни, які мають власністю та отримують дохід в результаті самостійної господарської діяльності. А. Смітом були сформульовані принципи оподаткування, які роблять податки, на його думку, ознакою свободи, а не рабства. Це - принцип справедливості (грунтується на необхідності сплачувати громадянами податки на утримання держави у відповідь на захист і заступництво, які це держава надає громадянам), принцип визначеності (кожен громадянин повинен знати, які податки і в якому розмірі слід сплачувати) та ін
Наступною загальною теорією можна вважати виниклу на початку XX століття кейнсіанську теорію. Основою цієї теорії служила економічна теорія англійського економіста Дж. М. Кейнса (1883 - 1946). У цій теорії податків вперше відводилася роль не тільки наповнювача бюджету, а й інструмента регулювання економіки. Так як основою кейнсіанської теорії є регулювання грошових заощаджень, то в цьому випадку податки відіграють роль механізму, вилучаючи-ющего зайві накопичення громадян і корпорацій. Грамотне застосування податків з боку держави може сприяти зростанню всієї економіки.
Теорія монетаризму, висунута в 1950 р. професором Чиказького університету М. Фрідманом, також приділяє податках особливу увагу. Регулювання економіки за даної теорії відбувається шляхом регулювання грошового обігу. Стан економіки залежить від кількості грошей і банківських процентних ставок. Податки також впливають на грошовий обіг, так як вилучають зайва кількість грошей. Все це також благотворно впливає на розвиток економіки в цілому.
Теорія економіки пропозиції більшою мірою, ніж Кейнс-Андської теорія, розглядає податки в якості одного з факторів економічного розвитку і регулювання.
Високі податки, відповідно до даної теорією, знижують підприємницьку та інвестиційну активність учасників ринків. Це негативно впливає в кінцевому підсумку на загальну суму надходять до бюджету податків. Теорія, таким чином, рекомендує зниження податкових ставок, що призведе до бурхливого економічного росту. А це, в свою чергу, призведе до збільшення надходження податків до бюджету.
Приватні теорії оподаткування розглядають тільки одне питання функціонування податку в тій чи ної країні.
Найпершою приватної теорією можна вважати теорію співвідношення прямого і непрямого оподаткування. Пряме чи непряме оподаткування завжди залежало від політичного та економічного розвитку суспільства. У різні періоди часу існувало різне співвідношення між прямими і непрямими податками. Однак, вже до кінця XIX в. теоретики оподаткування прийшли до розуміння збалансованості прямого і непрямого оподаткування. Було визначено також призначення прямих податків, як зрівняльних податків, а непрямих - як основних джерел поповнення бюджету.
Заможні люди в усі часи підтримували теорію пропорційного оподаткування. Відповідно до даної теорією податок встановлюється в єдиному відсотку до доходу платника податку і не залежить від його величини.
Бідніше населення завжди підтримувало теорію прогресивного оподаткування, відповідно до якої зростання доходів платника податків призводить до зростання ставки податку.
Росія має невдалий досвід встановлення такого податку. Так, до 2001 р. існував прибутковий податок з фізичних осіб, що стягується за прогресивною ставкою. Збируваність, а отже, ефективність такого податку була дуже низька. Роботодавець, бажаючи зберегти високу заробітну плату працівника, виплачував її «в конверті». Через такої господарської практики держава щорічно втрачало істотні можливі податкові надходження.
З 01.01.2001 р. була введена єдина ставка податку на доходи фізичних осіб - 13%, що істотно підвищило рівень збирання цього податку.
На сучасному етапі розвитку податкової теорії активно розроб-бативает теорія перекладання податків. Її суть полягає в тому, що податковий тягар розподіляється тільки в процесі обміну, тобто при формуванні ціни товару. Шляхом обміну і розподілу опо-платник перекладає податковий тягар на носія податку, ко-торий і несе всю тяжкість фактичного сплати податку.
Економісти - теоретики досі не можуть вирішити проблему перекладання податків. Помічено, що податки не завжди виходять з тих джерел, які підлягають оподаткуванню. У теж час, відо-мо, що від 30 до 50% податків, сплачуваних корпораціями, пе-рекладиваются на споживачів.
Проблема перекладання податків особливо актуальна зараз в Росії, тому що у вартості товарів народного споживання частка всіх податків, зборів та страхових внесків становить понад 30%. Розробляють цю теорію такі російські вчені як В. Пансков і В. Штундюк.