Загальні поняття
Позиції - те чи інше співвідношення вимог (прав, які ще треба реалізувати) і зобов'язань (боргів, які належить віддати) учасника угоди. Закрита позиція - рівність вимог і зобов'язань, відкрита позиція - їх нерівність. Відкрита позиція даного учасника буде довгою, якщо сума його вимог більше, ніж сума його зобов'язань (має на рахунку більше коштів, ніж має сам по операціях, в яких брав участь). При зворотному співвідношенні вимог і зобов'язань даного учасника його позиція буде короткою.
Для банків кліринг важливий також як спосіб прискорення розрахунків і платежів, як спосіб зменшення потреби в коштах платежу (за рахунок зведення до можливого мінімуму зустрічних міжбанківських платежів) і тим самим як засіб підвищення їх ліквідності.
Платежі можуть проводитися або на валовий, або на чистій (різницевої) основі. У першому випадку розрахунок і платіж повинні здійснюватися окремо по кожній угоді, у другому випадку вимоги і зобов'язання учасників угод накопичуються-ються протягом певного часу (наприклад, протягом операційного дня), в кінці якого проводиться загальний розрахунок, суть якого - визначення взаімопога- шує (припиняються, що вважаються виконаними) зобов'язань і, можли-но, сум, які цим шляхом погашають. Якщо всі зобов'язання, наприклад, двох даних учасників взаємно погашаються (утворилися закриті позиції), то для них процес на даному етапі можна вважати завершеним. Якщо позиції виявилися відкритими (з одного боку - довга, з іншого - коротка), то залишається провести врегулювання платежів: підрахувати чисту (непогашену) різницю між по-зіціямі і в розмірі зазначеної різниці перерахувати гроші на кореспондентський рахунок учасника з довгою позицією (т. е. того, частину вимог якого без цього залишилася б не виконаною). Саме подібний випадок і означає кліринг, в резуль-Таті якого сума боргів учасників один одному на момент розрахунку повинна дорівнювати нулю. Природно, для цього нетто-дебітор (чистий боржник) повинен взяти з доступних йому джерел необхідну суму і внести її на рахунок нетто-кредитора (учасника з довгою позицією). Питання про те, де і як він знайде таку суму, в даному випадку можна не розглядати.
Таким чином, банківський кліринг - це, по-перше, розрахунковий процес, в ході якого одночасно для всієї маси угод визначаються валові (один одному) і чисті (один іншому) борги банків, що регулярно здійснюють друг з одним численні угоди, по-друге, платіжний процес, в результаті якого ті, хто повинні були більше, остаточно розраховується з тими, хто повинен був менше, в розмірі різниць між взаємними боргами.
Процес взаємозаліку зобов'язань банків - учасників клірингової системи називається кліринговим сеансом. Такі сеанси проводяться кілька разів протягом операційного дня в заздалегідь встановлені години і служать для визначення проміжних та підсумкового сальдо кожного учасника системи.
Описаний процес може реалізовуватися принаймні в трьох варіантах, тільки один з яких можна вважати справжнім міжбанківським клірингом. Ці варіанти зручніше розглянути на умовному числовому прикладі.
Припустимо, до групи входять три банки, які протягом дня повинні пере-вести один одному платежі, зазначені в табл. 18.1. Виконати свої зобов'язання, тобто провести розрахунки і платежі, банки можуть різними способами. Розглянемо їх на прикладі одного з банків.
Спосіб 1. Розрахунки та платежі на індивідуальній основі.
Банк № 1 у нашому прикладі має заплатити за сім угод загальну суму в 1600 од. і отримати платежі за сім другюс угод на загальну суму в 1700 од. Можна те й інше робити окремо по кожній угоді. Тоді загальна кількість платежів для банку № 1 дорівнюватиме 14, загальна сума платежів, що підлягають врегулюванню, - 3300 од., Підсумкове сальдо дня для нього складе +100 од. (+650 Од. У відносинах з банком № 3 і -550 од. У відносинах з банком № 2).
Банк № 1 визначає сальдо платежів відразу відносно двох інших банків. Результати будуть такими: кількість платежів - два (один платіж банку № 2 в розмірі 550 од. Та один платіж від банку № 3 в розмірі 650 од.); Сума платежів, що підлягають врегулюванню, - 1200 од.; Підсумкове сальдо - ті ж + 100 од.
Спосіб 3. Багатосторонній взаємозалік.
Сальдо всіх платежів банку № 1 на кінець дня визначає банк - розрахунковий агент групи або спеціалізована НКО. Тоді результати виглядатимуть так: кількість платежів - один (єдиний загальний платіж); сума платежів - 100 од.; Підсумкове сальдо - знову ж +100 од. Цей останній варіант і являє собою дійсний міжбанківський кліринг.
Організатором міжбанківського клірингу та виконавцем відповідних функцій, названих вище, залежно від різних обставин можуть виступати:
центральний банк країни - для всієї банківської системи (а для регіональних груп банків - його територіальні розрахункові підрозділи);
клірингові (розрахункові) палати або центри різного масштабу дії;
спеціальні клірингові банки;
найбільші комерційні банки (у яких відкриті кореспондентські рахунки безлічі інших банків).
Клірингові відділи головних контор багатофіліальних банків - для розрахунків і платежів за рахунками МФР.