| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
1.7. Офшорний бізнес і його типові схеми | ||
|
Офшорний бізнес, таким чином, розуміється як бізнес, який наразі триває за межами даної юрисдикції, що має закордонні до неї джерела доходу і внаслідок цього підлягає у ній пільговому оподаткуванню. У цьому визначенні відсутнє слово законний, бо, будучи законними по відношенню до країни, де зареєстрований економічний суб'єкт, цей же бізнес може виявитися протизаконним в іншій країні. Країна, в якій податковий режим є більш пільговим, може розглядатися в якості податкового притулку чи податкової гавані. Якщо на території в межах однієї країни діє пільговий порядок оподаткування, стимулюючий залучення інвестицій у підприємницьку діяльність, то виникає податковий оазис (економічна зона, зона вільного підприємництва, порт і т.п.). Місцева адміністрація зазвичай пред'являє до офшорних компаній ряд типових вимог: обов'язкова реєстрація іноземних юридичних осіб відповідно до національного законодавства; фінансування всіх операцій тільки за рахунок залучених ззовні валютних та інших ресурсів; своєчасне надання місцевій владі річних фінан-сових звітів, а також при необхідності - копій рахунків, заключний аудиту; своєчасна сплата всіх податкових зборів до бюджету офшорного центру; безумовний відмова від ділових операцій на території країни, за винятком змісту офісу, а також місцевого та іноземного персоналу; Виконання цих вимог дає підставу для отримання статусу офшорної компанії і супутніх цьому статусу пільг в бізнесі. Надані компаніям-нерезидентам пільги вельми різноманітні. Це - пільговий режим оподаткування, надання валютної автономії, митні пільги при імпорті товарів, спрощені процедури реєстрації та звітності, гарантія банківської і комерційної таємниць, гарантія безпеки бізнесу та ін Для фінансування операцій використовуються не тільки самі різні типи підприємств - офшорні партнерства, компанії, обмеження по гарантії, акціонерні компанії з повною відповідальністю учасників, - а й активно освоюються нові організаційно-правові форми, такі як трасти. Найбільш типові схеми, які можна побудувати на основі офшорного бізнесу, такі: офшорна компанія - посередник у торгівлі. Створюється при зовн-неторгових операціях між продавцем і покупцем для локалізації максимального прибутку на найменш налогооблагаемом суб'єкті; офшорна компанія - підрядник. У цьому випадку компанію використовують з метою збільшення включаються до собівартості витрат і зменшення оподатковуваної бази; офшорна компанія - власник дорогого майна. Дана схема застосовується, якщо власник хоче зберегти в таємниці факт володіння яким-небудь дорогим майном; офшорна компанія - власник і ліцензіар товарного знака. При веденні бізнесу в нестабільній країні на цю компанію можна зареєструвати товарний знак або продати їй вже зареєстрований. Це дозволяє навіть при ліквідації бізнес-одиниці залишати товарний знак, а потім на підставі ліцензійних договорів надавати право користування ним кому б то не було; офшорна компанія - власник авторських прав. Якщо логіка бізнесу полягає в придбанні у авторів права на їх твори з наступним отриманням доходу від видачі ліцензій або тиражування цих творів, то дана схема - зручний спосіб законного зменшення податків та експорту капіталу; офшорна компанія - заставодержатель. Ця схема реалізується в рамках тонкого податкового планування, якщо власник майна побоюється за його збереження; офшорна компанія - інвестор. При бажанні інвестувати вивезений капітал назад у свою країну офшор може стати зручним перевалочним пунктом капіталу на його шляху в новий інвестиційний проект, так як капітал можна акумулювати на такій компанії дуже оперативно і без податків; офшорна компанія - судновласник. Наприклад, особа, яка придбала яхту допомогою компанії, крім міркувань безпеки отримує і податкову вигоду - багато офшорні центри надають плавають під їхніми прапорами судам дуже пільгові умови оподаткування; офшорна компанія - виконавець будівельних робіт. Якщо офшорна компанія знаходиться в країні, з якою у Росії є договір про уникнення подвійного оподаткування, і при цьому компанія не потрапляє під визначення постійного представництва, вона не обкладається російським податком на прибуток. Проте слід мати на увазі, що юрисдикції, що дозволяють мінімізувати податкові платежі, існують не тільки за кордоном. На зміну міжнародними схемами податкового планування приходять методи і схеми, притаманні законодавству РФ і не порушують його. Бо поява російських територій з пільговим податковим режимом зробило життєвими такі схеми і всередині країни, хоча податкові ризики суб'єктів у цьому випадку набагато вище, ніж у звичайних умовах оподаткування. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||