7.2. Визначення точки беззбитковості
У бухгалтерії можливі два варіанти обліку витрат на виробництво і реалізацію продукції. Перший, традиційний для вітчизняної економіки, передбачає обчислення собівартості продукції шляхом групування витрат на прямі і непрямі. Перші відносяться на собівартість безпосередньо, друга розподіляються за видами продукції залежно від прийнятої на підприємстві методики. Другий варіант, широко використовуваний в економічно розвинених країнах, передбачає іншу угруповання витрат - на змінні (виробництв-ються) і постійні (їх також називають умовно-постійними).
Змінні витрати (витрати) (variable costs) - це витрати, ме-няющая із зміною обсягів виробництва. Як правило, умовно вважається, що згадана залежність є прямо пропорційною. Приклади: трудовитрати, витрати сировини і матеріалів, час роботи обладнання та ін Зауважимо, що в умовах припущення про прямо пропорційної залежності із зростанням обсягів виробництва загальна сума змінних витрат зростає лінійно, однак величина питомих змінних витрат (тобто витрат на одиницю продукції) не змінюється.
Постійні (або умовно-постійні) витрати (витрати) (fixed costs) - це витрати, які залежать не від обсягів виробництва, а від часу. Приклади: амортизаційні відрахування, орендна плата, окремі види страховки, та ін З зміною обсягів виробництва не змінюється загальна сума постійних витрат, однак величина питомих постійних витрат знижується.
Нескладно зрозуміти, що основним елементом умовно-постійних витрат є амортизаційні відрахування, за допомогою яких відбувається поступове заповнення грошових коштів (через надходить виручку від продажу виробленої продукції), свого часу витрачених на придбання дорогих основних засобів . Якщо інвестиції в основні засоби були зроблені невиправдано і генерируемая ними виручка настільки мала, що навіть не компенсує річної амортизації, то з плином років відбувається «проїдання» власного капіталу фірми, що закінчується її банкрутством. Ось чому контроль за співвідношенням обсягів виробництва і умовно-постійними витратами набуває життєво важливе значення. З цією метою в при накладної фінансової аналітиці розроблені спеціальний алгоритм контролю, відомий як метод оцінки критичного обсягу продажів, або визначення точки беззбитковості.
Критичний обсяг продажів (break-even sales) - це обсяг продукції, доходи від продажу якої в точності покривають сукупні витрати на її виробництво і реалізацію, забезпечуючи тим самим нульовий прибуток. Іншими словами, чергова одиниця продукції, продана понад критичного обсягу продажів, буде приносити прибуток фірмі, тоді як продаж попередніх одиниць йшла лише в покриття витрат. Таким чином, обов'язковим елементом оцінки доцільності будь-якого нового проекту є виявлення критичного обсягу продажів (тобто того мінімуму, нижче якого виробництво невигідно) і можливих обсягів виробництва порівняно з очікуваною ємністю ринку. Відомі три взаємопов'язаних методу розрахунку точки беззбитковості - аналітичний, графічний, розрахунок питомої валової маржі.
Наведена формула є однією з базових в системі внутрішньо фінансового аналізу і може використовуватися як в ретроспективному аналізі, так і в планово-аналітичній роботі. При плануванні, задаючи значення вихідних факторів (ціна, умовно-постійні та змінні витрати), можна розрахувати мінімальний обсяг виробництва продукції, необхідний для покриття витрат, тобто забезпечує беззбитковість фінансово-господарської діяльності.
(7.3)
Графічний метод зручний для ілюстрації залежності між показниками, які беруть участь у розрахунку точки беззбитковості аналітичним методом. Графічне зображення моделі, що характеризує логіку взаємозв'язку показників, що формують значення критичного обсягу продажів, наведено на рис. 7.1.
Суцільна лінія ОВ відображає зміну виручки від продажів; тут має місце пряма залежність: із зростанням обсягу проданої продукції зростає і величина виручки. Штрих-пунктирна лінія AD відображає зміну умовно-постійних витрат; оскільки вважається, що ці витрати не залежать від обсягу продажів, лінія паралельна осі абсцис. Штрихова лінія АС відображає зміну сукупних витрат як суми змінних і умовно-постійних витрат. Точка перетину ліній ОВ і АС визначає той обсяг продажів Qo при якому виручка дорівнює сукупним витратам. Це і є критичний обсяг продажів, тобто той мінімум, який забезпечує беззбитковість виробничо-комерційної діяльності. Таким чином, до тих пір поки об'єм продажів не досяг рівня Q, фірма працює у збиток; перевищення Qc означає генерування прибутку.
Розрахунок питомої валової маржі. Цей метод є наслідком аналітичного методу. Знаменник дробу у формулі (7.4), званий питомої валовою маржею, або внеском (в англомовній літературі - contribution), характеризує величину прибутку до вирахування амортизації, відсотків і податків (earnings before interest, taxes, depreciation and amortization, EBITDA), що припадає на одиницю продукції (в рідкісних ситуаціях замість EBITDA може використовуватися показник маржинального прибутку). Можна навести іншу інтерпретацію цього показника, до речі, широко поширену в управлінському обліку і фінансовому менеджменті та пояснює його назву «внесок»: він дає кількісну оцінку внеску додатково виробленої одиниці продукції в величину генерується валової маржі (EBITDA), або маржинального прибутку. У міру нарощування обсягу виробництва сумарний внесок повинен повністю покрити умовах а-но-постійні витрати і забезпечити генерування прибутку.
Таким чином, економічний сенс «мертвої точки» гранично простий: вона характеризує кількість одиниць продукції, реалізація якого забезпечить отримання валової маржі (або маржинального прибутку), в точності дорівнює сумі умовно-постійних витрат%
жается у відсотках; очевидно, що коефіцієнт пс можна розраховувати і по узагальнюючих показників: прибутку EBITDA (або маржинального прибутку) і обсягу продажів. Підвищення значення норми призводить до зниження величини критичного обсягу продажів.
Рис. 7.2. Фактори формування операційного прибутку
По-третє, очевидно, що розглянуті формули можуть використовуватися для розрахунку обсягу виробництва, необхідного для отримання заданої суми прибутку (до вирахування відсотків і податків). Зокрема, формула (7.4) може бути легко трансформована в формулу для визначення обсягу реалізації в натуральних одиницях (0 $), забезпе-чивающего задане значення прибутку ЕВ1Т:
