Головна |
« Попередня | Наступна » | |
7.3. Прибуток: сутність, види | ||
У літературі з тим або іншим ступенем аргументації та деталізації описані підходи до визначення прибутку. Три з них - з умовними назвами: академічний, підприємницький та бухгалтерський - можна розглядати як базові. Ці підходи взаємопов'язані, в рамках кожного з них визначається поняття прибутку, однак використовувані рахункові алгоритми, а також прийняті до уваги чинники формування прибутку істотно розрізняються. Суть першого підходу - в обчисленні прибутку з урахуванням економічно обгрунтованих доходів і витрат (базова категорія - прибуток економічна); суть другого - в її розрахунку за результатами зміни чистих активів фірми (базова категорія - прибуток підприємницька); суть третього-в обчисленні прибутку як різниці між доходами і витратами (витратами) фірми, що відносяться до звітного періоду (базова категорія - прибуток бухгалтерська). Академічний підхід. Умовно можна вважати, що цей підхід пропагується представниками академічної науки. Їх цікавить насамперед теоретична бездоганність і обгрунтованість введеної категорії «прибуток»; можливість практичного обчислення її значення вторинна. Відповідно до цього підходу цільовим індикатором результативності діяльності фірми служить показник економічного прибутку (economic profit), яка являє собою гіпотетичну величину, яка визначається як різниця між доходами фірми і її економічними витратами, що передбачають облік альтернативних витрат. Під альтернативними витратами (opportunity costs) розуміється максимально можливий дохід від альтернативного застосування витрачених (використаних) ресурсів. Наведемо нескладний приклад. Приклад Професійний бухгалтер В. Устюжанін працює в аудиторській фірмі як найманий працівник і має річний дохід в сумі 300 тис. руб. Це найкращий з усіх доступних варіантів його роботи в якості найманого працівника. Устюжанін розглядає можливість відходу з фірми і відкриття власної практики. За його розрахунками, сукупний річний дохід міг би скласти 1,2 млн руб., А відповідні витрати - 700 тис. руб.; Іншими словами, його кінцевий дохід у цьому випадку буде дорівнює 500 тис. руб. Отже, можливі два альтернативні варіанти дій: 1) залишитися працювати у фірмі і відмовитися від можливих до отримання в новому бізнесі 500 тис. руб.; 2) відкрити власний бізнес і відмовитися від можливих до отримання в фірмі 300 тис. руб. Для першого варіанту альтернативні витрати (тобто упущений дохід) дорівнює 500 тис. руб., Для другого - 300 тис. руб. Оцінка перевагу того чи іншого з можливих варіантів поведінки з урахуванням альтернативних витрат виглядає наступним чином. Варіант 1. Дохід - 300 тис. руб., Поточні видатки - 0, альтернативні витрати - 500 тис. руб. Разом: -200 тис. руб. Варіант 2. Дохід - 1200 тис. руб., Поточні видатки - 700 тис. py6.t альтернативні витрати - 300 тис. руб. Разом: +200 тис. руб. Таким чином, з урахуванням альтернативних витрат варіант 1 «збитковий», другий варіант «прибутковий». Сума в 200 тис. руб. - Прибуток (збиток) - піддається інтерпретації. Справа в тому, що в наведеному прикладі вибір того чи іншого варіанту передбачає крім іншого оцінку фактора ризику, пов'язаного з відкриттям та веденням власного бізнесу: якщо 300 тис. руб. - Це гарантований дохід, то 500 тис. руб. - Це дохід ризиковий. Іншими словами, якщо Устюжанін не хоче ризикувати, він вибирає варіант 1 і жертвує 200 тис. руб. - Ця сума являє собою плату за небажання ризикувати. З наведеного прикладу видно, що економічні витрати включають в себе не тільки фактично вчинені витрати, а й втрачену вигоду, тобто сукупну вартість інших благ, які можна було б придбати при максимально вигідному використанні що були ресурсів. На практиці розрахувати альтернативні витрати вельми важко, будь-яка можлива їх оцінка буде виключно суб'єктивної, а тому розглянутий підхід має лише теоретичну значимість - категорія «економічна прибуток» є насамперед об'єктом дослідження в рамках економічної теорії. Підприємницький підхід. Носіями і апологетами ідеї цього підходу є підприємці (інвестори). Вони вкладають у бізнес капітал і тому роблять судження про ефективність вло-вання, орієнтуючись на його приріст. Тому в рамках даного підходу прибуток (Рт) може бути оцінена як приріст капіталу власників за звітний період (рік):
Більш суворе визначення таке: підприємницька прибуток (market comprehensive income) є приріст капіталу власників (за винятком операцій щодо умисного його зміни), що мав місце у звітному періоді і виявляється в збільшенні чистих активів фірми (у ринковій оцінці), що обчислюються як капіталізується-ванна вартість майбутніх чистих надходжень, за вирахуванням зобов'язань. Тут необхідно зробити кілька зауважень. По-друге, більш-менш достовірна оцінка зміни капіталу може бути отримана лише для лістингових компаній, для яких у кожен момент часу, в тому числі і на початок і кінець звітного періоду, існує (у відомому сенсі) об'єктивна оцінка ринкової капіталізації. Що стосується нелістингових компаній, то оцінка вихідних факторів моделі (7.9) може бути отримана лише за допомогою професійних оцінювачів. По-третє, величина прибутку, отримана за формулою (7.9), також несе очевидний відтінок умовності - в цілому по фірмі вона розрахована в умовах фіктивної ліквідації: така прибуток могла б бути, якби на початку періоду власник придбав акції, а в кінці періоду реалізував їх. Разом з тим між доходом, фактично отриманим, і доходом, можливим до отримання »- дистанція величезного розміру. По-четверте, ринкові оцінки завжди спотворені - в них відображаються як спекулятивні, так і довгострокові очікування учасників ринків. По-п'яте, значення прибутку, розрахованого за (7.9), неабиякою сте-пені може залежати від внефірменних факторів, тобто факторів, що не мають до діяльності фірми безпосереднього відношення (на-приклад , зміна цін на деякі активи), а тому дане обставина, у свою чергу, говорить про те, що вважати за прибуток фірми обчислену по (7.9) величину можна лише з відомою часткою умовах а-ності. Доречно згадати про те, що вченими і практиками запропоновані й інші варіанти розрахунку прибутку через ринкові оцінки. Зокрема, в останні роки досить широку популярність здобула концепція управління вартістю (цінністю) фірми (value based management, VBM) y в основу якої закладено критерій доданої економічної вартості (цінності) (economic value added, EVA), Ця концепція була запропонована Б. Стюартом (G. Bennett Stewart III) в 1991 р. як один з підходів до управління інвестиціями [Stewart]. Суть критерію EVA полягає в наступному. Стратегічну основу фірми становить капітал, за мобілізацію і використання якого фірма як самостійний суб'єкт ринкових відносин повинна платити. Платність відносин щодо джерел фінансування виражається категорією середньозваженої вартості капіталу (WACC). Оскільки існує ринок капіталу, то існує і деяка середньоринкова віддача на капітал. Знаючи для даної фірми обсяг задіяного капіталу і середньоринкову норму віддачі, можна розрахувати для неї, умовно кажучи, «нормальну» прибуток. З цієї «нормальної» прибутком можна порівняти прибуток фактичну; різниця між ними покаже ефективність роботи фірми в контексті ринку. Це показник оцінки внутрішньофірмової ефективності, точніше, ефективності роботи топ-менеджерів. Відомі різні алгоритми розрахунку показника EVA; відповідно до одного з них, ймовірно найпоширенішому, EVA являє собою різницю між чистим операційним прибутком (. ЕВ1Т)> зменшеної на величину податкових виплат (7), і нормальними витратами капіталу (DCC), що розраховуються як добуток середньозваженої вартості капіталу (WACC) і величини інвестованого капіталу (РЄ): EVA = (EBIT-Т) - DCC = (EBIT-Т) - РЄ - WACC. Як нескладно помітити, розрахунок значень компонентів EVA відрізняється виключно високою суб'єктивністю, що значимо знижує аналітичну цінність цього індикатора. Окремими авторами показник EVA також називається економічним прибутком (див., наприклад: [Penman, р. 589]). Принципова відмінність між визначеної вище підприємницької прибутком (Рт) і доданої економічної вартістю (EVA) полягає в тому, що перший показник розраховується виключно за даними ринку капіталу, тоді як другий - шляхом коригування бухгалтерських даних на деякі дані, що генеруються ринком капіталу. Однією з альтернатив концепції EVA є показник додана ринкова вартість (цінність) (market value added, MVA), що розраховується як різниця між сукупною ринковою вартістю фірми (сума ринкових оцінок капіталу власників і позикового капіталу) і сукупної облікової (балансової) вартістю фірми (сума балансових оцінок капіталу власників і позикового капіталу). Основна відмінність між EVA і MVA полягає в наступному: EVA дає оцінку успішності роботи з позиції минулого і сьогодення, тоді як MVA - з позиції майбутнього, оскільки при розрахунку MVA використовуються ринкові оцінки власного і позикового капіталів, які в умовах ефективного ринку встановлюються на основі оцінки цінності очікуваних у майбутньому доходів. Крім того, розрахунок індикатора MVA набагато меншою мірою пов'язаний з: умовностями і складнощами, що мають місце при оцінці WACC і компонентів EVA. Детальніше див. роботу: [Ковальов, 2007 (B)]. Бухгалтерський підхід. Як випливає з назви, цей підхід пропагується представниками бухгалтерської професії. Підгрунтя його очевидна. Справа в тому, що прибуток, який розраховується в рамках академічного та підприємницького підходів, передбачає наявність ряду суб'єктивно оцінюваних вихідних величин. Подібне не влаштовує бухгалтера, який звик працювати з даними, офіційно підтвердженими, верифіковані, що виникли в результаті визна-ділених операцій або обчислюваними по однозначно трактуються алгоритму. Тому він пропонує розраховувати прибуток бухгалтерську (accounting profit) як позитивну різницю між доходами під-приємства, що розуміються як прирощення сукупної вартісної оцінки його активів, що супроводжується збільшенням капіталу собст-венников підприємства, і його витратами (витратами), що розуміються як зниження сукупної вартісної оцінки активів , що супроводжується зменшенням капіталу власників підприємства, за винятком результатів операцій, пов'язаних з навмисним зміною цього капіталу. Можна дати і більш просте визначення: прибуток Бухгалтерський - це позитивна різниця між визнаними доходами і витратами, віднесеними до звітного періоду. Бухгалтерський прибуток обчислюється відповідно до бухгалтерських регулятивами за формулою (7.1), в якій приймаються до уваги лише визнані доходи і витрати. Як вже зазначалося, прибуток розглядається як цільовий орієнтир і показник успішності роботи фірми та ефективності вкладення капіталу. Через різноманіття доходів і витрат, а також відмінності в інтересах осіб, що мають пряме або непряме відношення до підприємства, в рамках бухгалтерського обліку можуть бути обчислені різні показники прибутку. У загальній сукупності згаданих осіб ключову роль грають власники підприємства і його топ-менед-жери: церви створюють фірму, вкладають у неї стартовий капітал, друге забезпечують ефективне управління довіреним їм капіталом, формуючи з його допомогою майновий комплекс, функціонування якого забезпечує приріст цінності для власників з уртраівающей їх нормою прибутку. Результуючими цільовими показниками виступають відповідно для топ-менеджерів - операційний прибуток, для власників - чистий прибуток. Операційний прибуток, або прибуток до вирахування відсотків і податків, (earnings before interest and taxes, EBIT) являє собою один з ключових оціночних показників результативності роботи фірми. Це найбільш загальна характеристика рівня організації та ефективності технологічного процесу, що лежить в основі її функціонування. Специфіка організації технологічного процесу і техніка управління ім визначаються управлінським персоналом (тобто агентами власників), а тому показник EBIT входить в систему критеріїв оцінки професійної компетентності та якості роботи менеджменту. Чистий прибуток (net income, net profit) - це прибуток, що залишається в розпорядженні власників фірми. Обчислюється за підсумками звітного періоду як різниця між усіма доходами і всіма витратами (витратами) фірми, що відносяться до цього періоду. Частина цього прибутку використовується для освіти (поповнення) обов'язкових та передбачених статутними документами фондів і резервів (наприклад, резервного капіталу), а частина, що залишилася потенційно може бути розподілена серед власників. Чистий прибуток, що не вилучена власниками і не використана для формування фондів і резервів, відображається в балансі в накопичувальному порядку в пасивній статті «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)». Величину чистого прибутку за підсумками звітного періоду можна бачити в звіті про прибутки і збитки. Алгоритми формування цих та інших результатних показників схематично представлені на рис. 7.2 і 7.3. Як видно, послідовне включення в рахунковий алгоритм різних видів доходів і витрат дозволяє відокремити проміжні показники прибутку та ідентифікувати осіб, для яких вони є у відомому сенсі цільовими орієнтирами. Всі ці показники розраховуються (або можуть бути розраховані) за підсумками звітного періоду - звичайно року. Вони використовуються для характеристики результативності роботи підприємства, а також служать вихідними даними для розрахунку різних показників прибутковості, прибутковості, рентабельності. | ||
« Попередня | Наступна » | |
|