§ 2. Основні етапи формування світової економіки
«Світова економіка» - це історична і політико-
економічна категорія. Це пояснюється тим, що кожному конкретному історичному етапу притаманні певні масштаби і рівень виробництва, інтернаціоналізації господарського життя і соціально-економічна структура.
Виділяють такі етапи формування світової економіки:
1-й етап - XV-XV / / вв. Зародження світового капіталістичного ринку: революція цін, бурхливий розвиток мануфактурного виробництва, поява колоній - такі основні події цього періоду. Великі географічні відкриття пов'язують не тільки з від-покриттям нових земель і континентів, а й розглядають як наслідку розвитку науки, техніки, економіки. Особливу роль зіграв морський транспорт, так як відкриття Колумбом в 1492 р. Америки дало потужний імпульс розвитку судноплавства-ства. Саме тоді торгівля починає приймати міжнародний характер, а сьогодні близько 80% товарів перевозиться морським транспортом. Одним з найважливіших наслідків розвитку морського транспорту стало появ колоній, коли економічно розвинені і сильні держави (Англія, Іспанія, Португалія) захоплювали нові землі і експлуатували ресурси цих земель. Цей період можна розглядати також як створення основ міжнародного поділу праці в його загальному вигляді: колонії добували і поставляли на світовий ринок сировину, сільгосппродукцію, а метрополії - готову продукцію та обладнання. Відкриття численних запасів цінних металів (срібло і золото) призвело до «революційної-10 ції цін», тим самим сформувавши нові принципи, форми і методи світової грошової системи (табл. 1).
Таблиця 1
Деякі основні події першого етапу розвитку світової економіки
Див: Гладков І.С. Історія світової економіки: Навчальний посібник / І.С. Гладков, М.Г. Пілоян; під ред. І.С. Гладкова. - М.: БИНОМ. Лабораторія знань, 2007.
2-й етап - ХУІІІ-ХІХ її.
Промисловий переворот (революція), перехід до фабричної системи організації виробництва і управління, буржуазні революції - саме ці події ознаменували перехід на якісно новий рівень розвитку міжнародних економічних відносин. Цей етап характеризується подальшим поглибленням міжнародного поділу праці, коли стає можливим говорити про зародження предметної міжнародної спеціалізації. Інтенсифікація торговельних відносин (формування ринку робочої сили, переміщення капіталу, частіше у вигляді прямих портфельних інвестицій, розвиток функцій грошей та ін.) доповнювалася об'єднавчими процесами (закріплення за окремими державами земель у Німеччині, Італії, Японії, США). Обов'язково потрібно відзначити те, що експорт підприємцям-нізації капіталу сприяв розвитку міжнародного поділу праці одиничного типу у вигляді появи стійких господарських зв'язків між економічними агентами, що спеціалізуються на виробництві окремих вузлів, деталей, комплектуючих виробів (табл. 2).
Таблиця 2
Деякі основні події другого етапу
розвитку світової економіки
Див: Гладков І.С. Історія світової економіки: Навчальний посо-біе/І.С. Гладков, М.Г. Пілоян; під ред. І.С. Гладкова. - М.: БИНОМ. Лабораторія знань, 2007.
- 3-й етап - кінець XIX-середина XX е.
Формування системи загальносвітового поділу і на її основі - всесвітнього господарства: економічний поділ світу між найбільшими наддержавами, перехід до монополістичного капіталізму, війни за переділ територій, освіта соціалістичної системи господарства. Цей етап характеризується конфліктністю, проблем-ністю, так як розвивається світова система досить неоднорідна, представлена країнами, що знаходяться на різних щаблях соціально-економічного та цивилизацион-ного розвитку (дофеодальні, феодальні, полукапіталістіческіе, капіталістичні, соціалістичні). В цей же час наростає антиколоніальний рух. На світову арену виходять нові суб'єкти міжнародних економічних відносин - транснаціональні корпорації, які закладають основи формування світових відтворювальних ланцюжків (табл. 3).
Таблиця 3
Деякі основні події третього етапу розвитку світової економіки
Див: ГпадковІ.С. Історія світової економіки: Навчальний посібник / І.С. Гладков, М.Г. Пілоян; під ред. І.С.Гладкова. - М.: БИНОМ. Лабораторія знань, 2007.
- 4-й етап - сучасний, середина XX - початок XXI в.
Удосконалення системи загальносвітового поділу праці, посилення взаємозалежності економік усіх країн, формування глобальної економічної системи. Якісні характеристики цього етапу розвитку світової економіки пов'язані з тим, що, по-перше, наука стає безпосередньою продуктивною силою. Що відбулася інформаційна революція, заснована на розробці та застосуванні комп'ютерних технологій, стає базою для розвитку глобального фінансового ринку, поступово поширюючись на всі сфери світової економіки (торгівлю матеріальними благами і послугами, вільне переміщення робочої сили в ряді регіонів і грошей по всьому світу і т. д .). По-друге, з кінця XX в. національні економіки стають в основному однотипними, однорідними, що пов'язано, в першу чергу, з розвалом світової соціалістичної системи. Домінуючими принципами функціонування сучасної світової економіки стали повна прихильність ринку та приватної власності. На планеті практично не залишилося колоній, політично залежних територіальних утворень, істотно посилилися інтеграційні процеси, сформувався загальний ринок Європейського союзу. У світовому господарстві відбуваються зміни в позиціонуванні низки країн і груп країн, тобто можна говорити про формування нової геоструктури глобальної економіки, в основі якої лежить принцип встановлення контролю над глобальними ресурсами (табл. 4).
Таблиця 4
Деякі основні події четвертого етапу розвитку світової економіки
Див: Гладков І.С. Історія світової економіки: Навчальний посібник / І.С.Гладков, М.Г. Пілоян; під ред. І.С.Гладкова. - М.: БИНОМ. Лабораторія знань, 2007.
Антологія (гр. Antologia - букв, букет квітів) - добірка найбільш представницьких творів різних авторів - дає можливість, дивлячись у минуле, отримати уроки на майбутнє. Антологія теорій міжнародної економії представлена різними школами і теоріями. Школа - генеральне на-правління економічної думки в цілому, в рамках якої формуються окремі теорії. Теорія - 1) узагальнення досвіду, суспільної практики, що відбиває об'єктивні закономірності розвитку природи і суспільства; 2) сукупність узагальнених положень, що утворюють яку-небудь науку або її розділ.
Розрізняють школи, об'єднуючі теорії міжнародної торгівлі, і школи, в які включаються теорії міжнародної торговельної політики. Теорії міжнародної торгівлі відповідають на питання, чому економічні агенти в особі окремих підприємців, фірм і країн торгують між собою товарами у вигляді матеріальних благ, послуг і факторів виробництва. Теорії міжнародної торгової політики 18 відповідають на питання, яка роль держави в зовнішній торгівлі.
Теорії розвитку світового господарства відображають істо-рію становлення даної системи світогосподарських відносин. У ретроспективному аспекті їх можна згрупувати в три блоки:
теорії міжнародної торгівлі;
теорії факторів виробництва;
теорії глобалізації світового господарства.
До школам міжнародної торгівлі відносять:
меркантилізм (mercantilism) - школа, яка пояснює міжнародну торгівлю прагненням країн збільшити загальний добробут за рахунок чистого припливу іноземної валюти;
порівняльні переваги (comparative advan-tage) - школа, яка пояснює міжнародну торгівлю відмінностями між країнами в продуктивності факторів виробництва і в забезпеченості ними;
загальну рівновагу (general equilibrium) - школа, яка пояснює міжнародну торгівлю вирівнюванням сукупного попиту та сукупної пропозиції;
конкурентні переваги (competitive advantage) _ школа, яка пояснює міжнародну торгівлю відмінностями в темпах удосконалення факторів виробництва і товарів у різних фірм.
В історії теорій світової економіки виділяють три повороти, що характеризуються якісно новим підходом до пояснення її розвитку:
перший поворот пов'язаний з переходом від ідеї протекціонізму до ідеї вільної торгівлі, т . е. поворот від меркантилізму до порівняльним перевагам (Адам Сміт);
другий поворот стався завдяки Джону Кейнсу, який сказав (Див. «Загальна теорія відсотка, зайнятості і грошей»), що «невидима рука »ринку сама по собі не працює, ринок« провалюється »(marketfailure).
Держава повинна ставити цілі більш високого порядку, включаючи, до речі, мораль і моральність, вище чисто підприємницьких завдань (максимум прибутку через мінімум витрат) і за їх межами і втручатися в економіку, виправляючи ці провали. У 1944 р., в раз-гар другої світової війни, Дж. Кейнс сформулював основні параметри пристрою міжнародної економіки: перевищення внутрішніх інвестицій над накопиченими заощадженнями означає використання заощаджень інших країн - від'ємний поточний баланс; інші країни захочуть надавати свої заощадження в розпорядження дефіцитної країни до тих пір, поки її макроекономічна політика заслуговує довіри; якщо довіра під сумнівом, у дефіцитній країні настане криза платоспроможності, який може поширитися і порушити стабільність у світі, у цих умовах ні «невидима рука» ринку, ні уряду самі по собі не можуть забезпечити підтримку бажаної стабільності, потрібен штучний міжнародний інститут, наділений грошима і владою;
- третій поворот в теорії міжнародної економіки повинен відбутися на початку XXI в. і пов'язаний з її кризою, насамперед з тим, що теорія економіки розвитку (development economics) поки не забезпечує можливість вирішення таких проблем, як бідність, збільшення розриву рівнів соціально-економічного розвитку, зниження масштабів корумпованості влади і бізнесу, оптимізації та раціоналізації поведінки споживачів і виробників І ін
Все розмаїття теорій світової економіки в контексті факторів виробництва можна схематично представити у вигляді такої таблиці (табл. 5).
Таблиця 5
Теорії світової економіки
Див докладніше: МовсесянА.Г., Огнівцев СБ Світова економіка: Підручник. - М.: Фінанси і статистика, 2001. - Гол. 2 - Зупинимося на огляді теорій глобалізації світового господарства, де центральною проблемою був, є і, напевно, буде питання становища національних економік у світовій системі. До перших теоріям такого роду відносять теорії імперіалізму і неоколоніалізму (О. Бауер, Р. Гільфердінг, Дж. Гобсон, В.І. Ленін та ін.), де структура і основні рушійні сили розвитку розглядалися через боротьбу між провідними державами за нові ринки, джерела сировини, сфери застосування капіталу, за посилення політичного та культурного впливу. Потім з'явилися теорії модернізації, основна концептуальна ідея яких виражалася наступним чином - всі існуючі в історії соціальні суспільства біполярні. Так, М. Вебер пояснює підйом капіталізму за рахунок протестантизму. Г. Мюрдаль розглядає ін-стітуціоналізм в якості основи структурної перебудови соціально-економічного організму країн, що розвиваються. У теоріях залежності (засновником цього напрямку з'явився Р. Пребіш) звертається увага на наступні аспекти проблеми «залежності»: залежна нерозвиненість, залежний розвиток, відтворення залежності. Особливої актуальності в контексті залежності набувають питання збереження зовнішньої рівноваги, рівноваги платіжного балансу країни. Початок розробці теорій світових систем поклав у 70-і рр.. минулого століття І. Валлерстайн. Він вперше в своїх міркуваннях ділить світ на Центр (світове ядро), Периферію і напівпериферією (Квазі-периферія). Країни, що входять в напівпериферією, на його думку, мають залежний характер розвитку, а глобалізація трактується як процес поширення капіталізму в усьому світі. Прихильники теорій світових систем вважають, що світова система складається з різних держав і культур, але при цьому спирається на систему міжнародного поділу праці. У цьому відношенні цікава теорія нового міжнародного поділу праці, запропонована Ф. Фробелом, який звертає увагу на наслідки змін глобальної економічної системи під впливом виробничо-збутових стратегій транснаціональних корпорацій.
Положення про абсолютизації стирання національних кордонів і зникнення культурних відмінностей між країнами є основним у теоріях гіперглобалістского напрямки. Визначальним тут стає вільний рух капіталу, товарів та інформації в рамках єдиного глобального ринку, формування якого хронологічно визначається 70-ми роками. минулого століття. До числа найбільш яскравих представників даної школи відносяться К. Омаі, Ф. Фукуя-ма, Р. Райх та ін
Противниками позначеного вище напрямки виступають прихильники скептичної школи, а саме С. Хантінгтон, П. Хірст, С. Краснер, Г. Томпсон, Дж.Ю. Стігліц та ін Опоненти першого напряму використовує наступні тези:
досягнення спільної культурної конвергенції в кінцевому підсумку неможливо;
транснаціональне рух факторів виробництва - процес, що має давню історію, характери -зующей прогресом і регресом, підйомом і спадом, активністю і пасивністю;
в сучасних умовах роль держави в регулюванні національної економіки та участі в міжна-рідний регламентації не скорочується, а якісно змінюється в напрямку забезпечення, в основному, економічного суверенітету та національної безпеки.
Представники трансформаційного напрямку - Дж. Розенау, Д. Хелд, А. Мак-Гру і др. - виступають проти одностороннього і спрощеного розуміння глобалізації, вважаючи, що це складний, багатосторонній і різноманітний процес, що охоплює всі сфери суспільного
і економічного життя. Особлива увага звертається на нерівномірність, суперечливість і багатоваріантність глобалізаційних процесів, неоднозначно впливають на акторів світової економіки, визначаючи їх як суб'єктів і об'єктів глобалізації, активних і пасивних учасників світогосподарських зв'язків.
Міжнародні економічні відносини: Підручник / За ред. Б.М. Смітієнка. - М.: ИНФРА-М, 2005. - Гол. 31.