| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 1. Поняття, сутність і становлення світової економіки | ||
|
Світова економіка - це складна, рухлива система, що знаходиться в постійній зміні. Особливо великі зміни відбулися за останню чверть минулого століття. Нового рівня досягла інтернаціоналізація, глобалізація продуктивних сил, в основі якої - переплетення підприємницького капіталу. Найбільш істотними характеристиками сучасного світового господарства є: міжнародне переміщення і застосування факторів виробництва в результаті міграції капіталу, технологій, трудових та інформаційних ресурсів; створення на міжнародній основі з використанням названих чинників виробничих структур в різних країнах, у тому числі у вигляді ТНК; створення і здійснення державної та між-народної системи підтримки торгівлі товарами і послугами та переміщення факторів виробництва між країнами; поява спеціальних сфер економіки відкритого ринкового типу всередині окремих країн і регіональних міжнародних угруповань. Хоча світова економічна система вже давно стала реальністю, не існує єдиного визначення, однозначного тлумачення терміну «світова економіка». Світова економіка розглядається як певна сукупність елементів об'єктивної реальності, що відбивається в різноманітності суб'єктивних поглядів на неї. В основі різноманітності наукових поглядів на світову економіку як спільний об'єкт вивчення - різні підходи, які в значній мірі обумовлені специфікою предмета і методу тієї наукової дисципліни, понятійний апарат та інструментарій якої використовується для вивчення світової економіки. 1. Світову економіку визначають як сукупність (а не просто суму) національних економік, їх взаємодіючих частин (галузей, секторів, регіонів), пов'язаних поєднанням рухомих факторів виробництва системою міжнародного поділу праці, економічних і політичних відносин. Національна економіка визначається як господарська діяльність, що здійснюється в межах визначених державно-територіальних утворень, які мають ознаками міжнародної правосуб'єктності. Згідно іншого підходу, світова економіка трактується як система міжнародних економічних взаємин, які виступають як форма універсальних зв'язків між національними економіками. Міжнародна економіка (international economics) - частина економічної науки, що вивчає закономірності роз-витку націй в умовах їх економічної взаємодії. Умовно її можна розділити на дві частини: міжнародна мікроекономіка, яка вивчає міжнародний рух товарів, послуг і факторів виробництва і регулюючу їх державну політику; міжнародна макроекономіка, яка вивчає державну економічну політику в умовах відкритої економіки. Частина «мікро» часто іменується міжнародною торгівлею (international trade), частина «макро» - міжнародних фінансів (internationalflnance), а весь курс - міжнародною торгівлею і фінансами. Міжнародна торгівля належить до «мікро», так як вона доставляє товар від виробника до споживача, і фірми, а не держави, конкурують на світовому ринку. Економіка виробництва та споживання - предмети мікроекономіки. Міжнародні фінанси відносяться до «макро», оскільки держави в особі уряду формують економічне середовище, в якій функціонують виробники і споживачі. Держави проводять фіскальну, монетарну, валютну, торговельну, інвестиційну, інтеграційну політику, які традиційно є предметом макроекономіки. Такий поділ міжнародної економіки носить умовний характер. З одного боку, товари, послуги і фактори виробництва рухаються між виробниками і споживачами, які функціонують у певній макроекономічному середовищі, створеної для них їх урядами всередині окремих країн, між групами країн і в світі в цілому. З іншого боку, макросередовище, принаймні, в ринковій економіці, знаходиться під безпосереднім впливом виробників і споживачів, хоча неминуче враховує і численні позаекономічні інтереси, відхиляючись тому від оптимальної конфігурації. Світова економіка - це сукупність країн, число яких - показник, в різних джерелах відрізняється один від одного. Так, протягом XX в. воно зросло з 55 на початку до 185 наприкінці, плюс ще 22 територіальних освіти, створених відповідно до спеціального списком ООН. Згідно зі статистикою Світового банку сьогодні в світі налічується 207 державно-територіальних утворень, які на політичній карті представлені двома групами - суверенними державами і несамоврядними, політично залежними територіями. У довідниках вказується 245 державно-територіальних утворень. закономірності формування сукупного попиту та сукупної пропозиції на товари та фактори виробництва, що знаходяться в міжнародному обігу; інструменти аналізу та прогнозування розвитку відкритої національної економіки, зокрема реального бюджетного, грошового та зовнішньоекономічного секторів, в умовах її взаємодії з економіками інших країн; тенденції розвитку світового фінансового ринку та фінансових механізмів, що обслуговують функціонування ня міжнародної економіки; інституційна структура регулювання світової економіки; принципи її формування, тенденції розвитку та шляхи вдосконалення. Метод теорії світової економіки: заснований на ідеї загального економічного рівноваги сукупного попиту і сукупної пропозиції як якогось ідеального стану світової економіки; сукупний попит і сукупна пропозиція трактуються як попит та пропозиція (у широкому сенсі) одночасно на макро-і мікрорівнях, на страновом, регіональному та глобальному рівнях; використовуваний метод є: функціональним (націленим на виявлення та доказ виникнення, функціонування та вико-тання законів розвитку світової економіки); логічним (що демонструє детермінованість взаємозв'язку законів розвитку світової економіки в історичному контексті); модельно-емпіричним (передбачають виве-дення понять і категорій їх економіко-математичних ської та графічної інтерпретацією; викладаються теорії та моделі підкріплюються емпіричними даними і прикладами). | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||