|
Тісний взаємозв'язок економічного розвитку і соціального прогресу викликає необхідність комплексного підходу до вироблення основних напрямків розвитку країн світової периферії, зміни їх положення в глобальній економічній системі. Незважаючи на своєрідність шляхів розвитку, відзначаються загальні напрями соціально-економічних перетворень країн, що розвиваються.
Різним етапам розвитку підсистеми в цілому та її складових частин відповідали свої довготривалі цілі. Вони визначалися станом господарства країн, співвідношенням політичних сил всередині країн і в світовому господарстві в цілому, привабливістю тих чи інших моделей економічного розвитку. Виходячи з спрямованості основних довгострокових цілей в економічній стратегії країн, що розвиваються можна виділити два періоди - період зміцнення економічного суверенітету і яскраво виражених зусиль по індустріалізації господарств у 60 - 70-ті роки і період відкритої економіки, пристосування до потреб провідних західних країн в наступні два десятиліття.
|