Головна
Головна → 
Фінанси → 
Інвестиції → 
« Попередня Наступна »
Л.Л. Игонина. ІНВЕСТИЦІЇ, 2005 - перейти до змісту підручника

8.2. Основні напрями інвестиційної діяльності російських банків

Проведений аналіз показав, що фінансові ресурси банківської системи Росії недостатні для ефективної підтримки реального сектора, задоволення потреб економіки, зокрема промисловості, яка на відміну від банківської системи, що характеризується переважанням дрібних і середніх банків, є висококонцентрованою. Разом з тим проблема полягає в тому, що у такій ситуації банки не здійснюють ефективного перерозподілу навіть доступної їм інвестиційного потенціалу. Проблеми взаємодії банків з реальним сектором економіки
Про незначне місці банків в економіці Росії в порівнянні з аналогічними показниками інших країн говорять наступні дані: відношення сумарних чистих активів до ВВП становить близько 28%, в той час як в Бразилії, Мексиці, США - більше 50%, Франції та Німеччини 150-200%. Слід зазначити, що на початковому етапі ринкового реформування частка сукупних чистих активів російських банків була значно вище і досягала 80% ВВП. Істотне зниження цього показника в ході ринкового реформування економіки багато в чому обумовлено тим, що становлення банківської системи відбувалося у відриві від сектора.
У результаті зростання диспропорцій між розвитком реального і фінансового секторів економіки формувалися передумови не залучених, а, навпаки, витіснення банківського капіталу з реального сфери. Протягом тривалого часу російські банки враховували при виробленні своєї інвестиційної політики фактор інфляції через встановлення певних співвідношень своїх пасивів і активів, процентних ставок і орієнтувалися в основному на короткострокові вкладення, яким в умовах високої інфляції притаманні підвищена оборотність і висока норма прибутку. Дана орієнтація не змінилася і при зниженні темпів інфляції, що пояснювалося збереженням більш високої прибутковості і менших ризиків фінансових інструментів порівняно з реальними інвестиційними проектами.
Сформована залежність банків від ринку коротких грошей при погіршенні фінансового становища підприємств і організацій ре-ального сектору економіки вела до накопичення кризового потенціалу. При цьому сформувалася взаємозв'язок між кризовими процесами в реальному та банківському секторах економіки. Погіршення фінансового становища нефінансових підприємств і відповідне стиснення коштів на їх банківських рахунках вело до зменшення ресурсної бази комерційних банків і їхніх інвестицій у виробництво; при зниженні обсягу банківських інвестицій і кредитів відбувалося подальше падіння платоспроможності підприємств, що викликало зростання інвестиційних і кредитних
У свою чергу, зростання ризиків був найважливішим фактором, де-стимулюючим інвестиційну діяльність банків, оскільки при зростанні ризиків посилювалося протиріччя між активізацією інвестування та завданням збереження фінансової ти банків і зростав розрив між процентними ставками (при збільшенні премії за ризик, що включається в процентну ставку) і рентабельністю
В результаті ліквідність банківської системи багато в чому забезпечувалася за рахунок погіршення становища підприємств. При високих процентних ставках і низької рентабельності підприємств відбувався перерозподіл фінансових потоків від підприємств до комерційних банків. Однак, оскільки погіршення становища підприємств одночасно вело і до скорочення ресурсної бази банків, ліквідність банків у цих умовах не мала міцної основи.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz