| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Основні правила міжнародного інвестування | ||
|
У числі правил міжнародного інвестування, основна спрямованість яких забезпечення максимальної свободи міжнародного переміщення капіталу, наступні: надання іноземному інвестору «права входу»; -дотримання справедливого режиму і відсутність дискримінації іноземного інвестора; надання приймаючій країні права на переривання контракту; врегулювання спорів шляхом переговорів; можливість використовувати трансфертні ціни в прямому інвестуванні. Надання «права входу» - правило, згідно з яким іноземному інвестору - транснаціональної корпорації дозволяється створити філію на території суверенної держави. У більшості випадків право входу може обмежуватися урядом, якщо іноземні інвестиції або загрожують національній безпеці, або їх мета суперечить чинним у країні законодавством. Деякі країни встановлюють список галузей чи підприємств, в які іноземні інвестиції заборонені. Однак у кожному разі найбільш переважним шляхом регулювання права входу вважається встановлення вичерпного списку виключень, при яких іноземні інвестиції забороняються, при дотриманні того, що у всіх інших випадках вони дозволяються. Надання приймаючій країні права на переривання контракту полягає в праві приймаючої країни в односторонньому порядку експропріювати (націоналізувати) майно філії інвестора - транснаціональної корпорації за умови дотримання чинного в країні законодавства і виплати адекватної компенсації іноземному інвестору. Компенсація вважається адекватною, якщо вона є достатньою (тобто виплачується сума, рівна ринкової вартості підприємства) і виплачується в прийнятній для інвестора валюті за ринковим курсом без необгрунтованих затримок. Експропріація іноземних інвестицій без виплати відповідної компенсації вважається допустимою тільки за рішенням суду в разі грубого порушення іноземним інвестором законів приймаючої країни або вчинення злочинної діяльності. У цих випадках за транснаціональною корпорацією залишається право звернутися в міжнародний арбітраж. Врегулювання суперечок шляхом переговорів. У даному правилі передбачається, що найбільш переважним способом врегулювання спорів між транснаціональною корпорацією і приймаючою країною є переговори. Якщо переговори не приносять результату, то спір у більшості випадків вирішується судом приймаючої країни на основі чинного національного законодавства чи незалежним арбит-ражем на основі Міжнародної конвенції по врегулюванню інвести-ційних суперечок. Трансферні ціни відрізняються від ринкових - за однією ціною який-небудь товар поставляється одним підрозділом корпорації її філії, але той же товар поставляється незалежним покупцям за іншою, ринковою ціною (зазвичай більш високою, ніж трансферна ціна) . У більшості випадків, коли транснаціональна корпорація має на меті мінімізувати податки у своїй країні і імпортні мита при ввезенні товару в зарубіжну країну, трансфертні ціни встановлюються нижче ринкових. У той же час, якщо ставиться мета вивести з-під високого оподаткування прибуток, отриманий в своїй країні, транснаціональна корпорація імпортує з свого закордонного підрозділу небудь компоненти за цінами, суттєво завищеними в порівнянні з ринковими. Обсяги внутрішньокорпоративної торгівлі досягають значних і погано піддаються точній оцінці величин. З цієї причини використання трансфертних цін при організації міжнародного руху капіталу робить сильний вплив, що спотворює на облік міжнародного руху капіталу у вигляді прямих інвестицій. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||