Головна
Головна → 
Фінанси → 
Інвестиції → 
« Попередня Наступна »
А.І. Зімін. ІНВЕСТИЦІЇ - ЗАПИТАННЯ І ВІДПОВІДІ., 2006 - перейти до змісту підручника

Основні принципи формування інвестиційного портфеля

Формуючи інвестиційний портфель (портфель цінних паперів, портфель нерухомості та ін.) , інвестори намагаються при мінімальному ризику досягти максимальної прибутковості. Досягнення цієї мети можливе лише за при прийнятті компромісного рішення, врівноважує обидва ці показники.
Створення інвестиційного портфеля з оптимальною структурою залежить від знання інвестором і його консультантів ситуації на фондовому ринку і можливості її прогнозування. Більшість процесів, що відбуваються в ринковій економіці, не можна з достатнім ступенем достовірності передбачити й оцінити заздалегідь. Ефективний спосіб науково обгрунтованого коректного прогнозу можливого майбутнього впливу різних факторів на дохід-ність і ризик інвестиційного портфеля полягає в статистичному аналізі економічних процесів. Використання даного методу дає можливість на основі минулих спостережень виявити тенденції розвитку вивчений одержуваних процесів і виявити кількісну взаємозв'язок між ними. Основою такого аналізу є ймовірносно-статистичні методи, при використанні яких аналітики оперують наближеними імовірнісними характеристиками, спираючись на деякі умовні допущення
Отже, головна мета інвестора при формуванні інвестиційного портфеля та визначенні його структури полягає в досягненні оптимального поєднання між можливим ризиком і прогнозованим доходом. Зниження рівня ризику досягається шляхом диверсифікації портфеля, тобто за рахунок поєднання в ньому цінних паперів різних корпорацій. Диверсифікація зменшує ризик за рахунок того, що можливі невисокі доходи по одним цінним паперам (або активів) будуть, за прогнозом інвестора, компенсовані високими доходами за іншими цінними паперами. Мінімізація інвестиційного ризику досягається інвестором за рахунок того, що в інвестиційний портфель включають цінні папери різних галузей господарства, не пов'язаних тісно між собою, щоб уникнути збігу зміни їх ділової активності, зменшити їх взаємний вплив. Необхідно вказати, що диверсифікація портфеля знижує тільки той ризик, який пов'язаний з цінними паперами конкретних компаній. Ринковий ризик, обумовлений загальною економічною кон'юнктурою, диверсифікацією портфеля не усувається.
Розглядаючи питання про формування інвестиційного портфеля, інвестор повинен визначити для себе критерії, якими він буде керуватися при виборі цінних паперів для включення в портфель.
По-перше, інвестор повинен визначити тип портфеля, тобто чи буде він орієнтуватися на цінні папери, що приносять максимальний поточний дохід або забезпечують приріст їх курсової ринкової ціни.
По-друге, інвестору належить оцінити прийнятне для себе поєднання ризику та прибутковості паперів, які він планує включити в інвести-ційний портфель.
Рішення інвестором цього завдання грунтується на дотриманні загального принципу: чим більш високим потенційним ризиком володіє цінний папір, тим більш високий потенційний дохід вона повинна мати, і навпаки.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz