| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
3. Основні умови та етапи об'єднання російських земель в централізовану державу | ||
|
У 1468 р. остаточно включено до складу Московської держави Ярославське князівство, в 1474 р. - Ростовське, в 1478 р. - Пан Великий Новгород, в 1485 р. - Тверське князівство. Хоча Псков і Рязань ще були формально незалежними, приєднання Твері означало створення єдиної держави навколо Москви. Саме з цього часу Іван III називає себе Государем Всієї Русі, а велике князівство Московське стає Російською державою. З приєднанням до Москви Василем III Пскова (1510), Смоленська (1514), Рязані (1521) процес об'єднання російської держави був в основному завершений. Виникнення єдиної багатонаціональної держави сприяло розвитку економіки, освоєння внутрішніх земель, ліквідації феодальних усобиць. Майже у всіх країнах Західної Європи об'єднавчий процес проходив в XVI ст. в умовах ринкової економіки. Були необхідні активні ділові зв'язки між регіонами. Розвиток міст, ремісничого виробництва, торгівлі вели до руйнування феодальної замкнутості, скасування митних зборів. Королівська влада в європейських країнах була зацікавлена у зростанні населення міст, бо воно допомагало королям боротися з феодальним сепаратизмом і об'єднувати землі в єдину державу. Що стосується міст Русі, то вони в цей час не мали біль-шого значення і поки не були центрами зароджуються ринкові них відносин, як у Західній Європі. Процес первоначаль-ного нагромадження капіталу ще не розпочався. Світська влада і духовенство витрачали кошти на купівлю земель, скарбів, а не на розвиток промисловості. Отже, на ранніх етапах об'єднання російських земель переважали політичні причини, бажання звільнитися від монгольського ярма, прагнення захистити країну від західної агресії з боку Литви, Польщі та Швеції. До об'єктивного фактору насамперед відноситься те, що Московська земля була територією, де почалося формування великоруської народності. Географічне положення Москви забезпечувало їй деяку безпеку, що сприяло притоку жителів. Тому населення відрізнялося найбільшим добробутом. Суб'єктивний фактор - активна політика московських князів. Особливо підвищилася роль Москви в період князювання Івана Калити (1325-1340). Його політика служила зміцненню феодального ладу, поступальному розвитку російського суспільства. Вона була жорстокою, але в той же час сприяла дер-жавної централізації. У цьому ж напрямку проводив по-літики і князь Дмитро Іванович (1363-1389), прозваний за Куликовську битву Донським. У його правління закріпилася веду-щая роль Москви в об'єднанні російських земель. Цьому спосіб-ствовала і православна церква. З Володимира до Москви за Івана Калити була перенесена кафедра митрополита, що зробило Москву церковною столицею Русі. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||