6.1. Основні види зовнішньоторговельної політики
Протекціонізм - це теорія і практика регулювання державою зовнішньої торгівлі, спрямовані на захист економічних суб'єктів національної економіки від іноземної конкуренції.
Фритредерство - це політика невтручання держави в міжнародні відносини.
Як теорія зовнішньо-економічної поведінки протекціонізм утвердився в XIX в. в процесі суперництва з Фріт-редерством. Прихильники протекціонізму критикують результати вільної торгівлі між країнами-нами з різним рівнем економічного розвитку. Вони вважають, що свобода торгівлі осуще ствляется в інтересах розвинених країн, веде до їх домінування і ускладнює створення націо-нальної промисловості у відносно відсталих державах. Представники цієї теорії вказують на той очевидний факт, що під захистом протекціонізму проходили становлення і розвиток американська, німецька, французька промисловість і національний капітал.
У розвивається національній економіці протекціоністські заходи необхідні для захисту тільки що виникли і формуються під впливом науково-технічного прогресу галузей від конкуренції ефективних іноземних фірм, що функціонують на світовому ринку досить тривалий час.
Крім того, протекціоністські заходи мають яскраво виражений соціальний характер в періоди формування або структурної реорганізації національної промисловості, коли державі необхідно захистити ті професійні категорії зайнятих, які потребують перекваліфікації у зв'язку із закриттям або банкрутством національних підприємств.
У періоди серйозних загострень відносин між державами і посилення міжнародної напруженості протекціоністські заходи використовуються для збереження національної безпеки держави, чому сприяє виробництво на його території всієї необхідної, життєво важливої продукції.
Основними аргументами, висунутими противниками протекціонізму проти цієї тео-рії, є наступні:
1) протекціонізму притаманна певна нелогічність: ставлячи за мету досягнення позитивного сальдо торгового балансу, протекціонізм стримує імпортні операції. Це викликає аналогічну реакцію міжнародних партнерів, в результаті чого згортаються обсяги експортних операцій і ситуація призводить не до позитивного сальдо, а до розбалансованості торгового балансу;
2) в умовах протекціонізму сектори національної економіки, захищені його бар'єрами, втрачають стимули до розвитку, оскільки механізми конкуренції загасають, а прагнення до прогресу та інновацій знищуються можливостями зберігати високі рівні доходів і монопольні привілеї;
3) протекціонізм має певним мультіпліцірующім ефектом: тех-технологічна взаємозв'язок між галузями веде до того, що якщо для одних галузей технологи-чеський ланцюжка введена протекціоністська захист, то її зажадають також і технологічно пов'язані зі ними галузі;
4) протекціонізм завдає шкоди економічним інтересам потре-бителей: вітчизняний споживач дорожче платить як за імпортний, оподатковуваний митом товар, так і за товари національної промисловості;
5) в умовах протекції нізма національна економіка не може глибоко використовувати переваги міжнародної спеціалізації, оскільки більш дешеві імпортні товари не можуть потрапити в країну у зв'язку з вводяться обмеженнями.
Основними і найбільш поширеними протекціоністських-ми заходами є тарифні (митні мита на експорт та імпорт) і нетарифні бар'є-ри.
Мито (тариф) як найпростіший спосіб здійснення торговельної політи-ки являє собою своєрідний податок, який сплачується при перетині товаром границі. Відповідно розрізняють експортні та імпортні мита.
За способом оплати виділяють кілька видів мит. Специфічні мита на увазі встановлення фіксованого збору з кожної одиниці товару (наприклад, 3 дол з бареля нафти). Стоимост-ная, або адвалорна, мито встановлюється у вигляді частки від оголошеної вартості імпорту-руемих товарів (наприклад, існуюча в США 25%-е мито на імпортовані вантажно-ки). Комбінована мито встановлює розмір митних виплат при поєднанні відмінності-них способів обкладення. У будь-якому випадку результатом введення мит стає підвищення витрат на ввезення товару в країну.
Введення мит є найстарішим способом здійснюва-лення торгової політики і завжди використовувалося в якості одного з джерел державних-них доходів. Але справжня мета їх використання звичайно полягала не в отриманні доходу, а в захисті певного сектора вітчизняної економіки від іноземної конкуренції. Так, на початку XIX в. Великобританія використовувала імпортні мита (знаменитий закон про зерно) для захисту свого сільського господарства. Наприкінці XIX в. і Німеччина, і США стали захищати свої нові галузі промисловості за рахунок введення імпортних тарифів на ввезення продукції обробних галузей. Росія захищає вітчизняну автомобільну промисловість, вводячи високі мита не лише на ввезення нових імпортних автомобілів, але і використовуючи дуже високі митні тарифи на ввіз старих автомобілів. При цьому вирішується відразу кілька питань: убезпечений від конкуренції вітчизняний виробник, поставлено перешкода повені внутрішнього ринку старими імпортними автомобілями, що виробили свій ресурс, що позитивно позначається на загальному стані безпеки дорожнього руху в країні, тобто процес має не тільки економічну, а й соціальну спрямованість.
Які наслідки використання протекціоністської політики для економіки?
Результат введення імпортного мита показаний на рис. 6.1. У цьому випадку мито призводить до збільшення ціни імпортованого товару в країні, що встановила ввізне мито, на всю величину цього мита, тобто з Pw до Pw + t. Виробництво імпортованого товару збільшується з S1 до S2, а споживання скорочується з D1 до D2. У результаті в країні, що встановила мито, відбувається зниження імпорту.
Рис. 6.1. Результат введення мита
Введення мита підвищує ціну не тільки на імпортований товар, але і на середню ціну даного товару на національному ринку, що вигідно національним виробникам даного товару. Цей результат нерідко є основною метою тарифної політики держави, що полягає у захисті вітчизняних виробників від низьких цін, які виникають внаслідок конкуренції з боку імпортних товарів.
Однак фактичний рівень митного за-щити, забезпечений системою тарифів, може істотно відрізнятися від розрахункового. Ефект від введення мита може виявитися неоднаковим на різних етапах виробництва товару. Це можна проілюструвати на такому прикладі.
Припустимо, що автомобіль Ford Fo-cus продається на світовому ринку за 10 тис. дол і що вартість деталей, з яких він собира-ється, становить 8 тис. дол Тепер порівняємо дві країни: нехай Росія збирається здійснювати збірку автомобілів, а США, що вже мають складальне виробництво, збираються розвивати ви-пуск комплектуючих.
Для заохочення вітчизняної автомобільної індустрії Росія ус-новлюють мито на ввезення готових автомобілів у розмірі 20%, дозволяючи, таким чином, оте-кількісний складальним підприємствам автомашин підняти їх ціну з 10 до 12 тис. дол У цьому випадку буде некоректно говорити про те, що збирачі вітчизняних машин отримають лише 20%-ную захист свого ринку. До введення мита вітчизняне складальне виробництво могло б існувати тільки в тому випадку, якщо б вартість складання автомобіля становила не більше 2 тис. дол (різниця між 10 тис. дол, відповідними ціні готової машини, і 8 тис. дол, відповідними вартості її деталей); тепер же воно буде можливо і при вар-тості збірки, рівний 4 тис. дол (різниця між 12 тис. дол і вартістю деталей). Таким чином, в даному випадку 20%-е мито фактично забезпечить збирачам вітчизняних ав-томобілів повний захист.
Якщо припустити, що США для стимулювання вітчизняних-ного виробництва комплектуючих вводять 10%-ве мито на експортовані в Росію дета-лі, то для вітчизняних збирачів автомобілів ціна комплектуючих зросте з 8 тис. дол до 8,8 тис. дол При стабільних митах на готові автомобілі дана міра зробить збірку машин у вітчизняних умовах менш вигідною. Адже до введення мита випуск вітчизняних машин опинявся рентабельним, якщо вартість збірки не перевищувала 2000 дол (10 000 - 8000); тепер же, після встановлення мита, вартість збірки не повинна бути вище 1200 дол (10 000 - 8800). Таким чином, подібна мито на комплектуючі хоча і забезпечить захист російським виробникам, але ступінь фактичної захищеності знижується.
Аналогічні міркування дозволяють економістам розробити методи оцінки ступеня фак-тичної захисту, одержуваної конкретними галузями при введенні мит або використанні інших типів торговельної політики. Різновиди торговельної політики, націлені, наприклад, на стимулювання промислового розвитку, нерідко призводять до досягнення набагато більш високого ступеня захисту внутрішнього ринку, ніж просто імпортні мита.
Імпортна по-шліна призводить до збільшення ціни товару на внутрішньому ринку країни-імпортера. При цьому вітчизняне виробництво в країні-імпортері зростає, а вітчизняне споживання скор-щается.
Розглянемо спочатку вигоди, які отримують вітчизняні виробники. Вони стикаються з більш високою ринковою ціною, а значить, отримують для себе додаткову ви-році. Виграш виробника визначається сумою, вирученої від продажу автомобілів по бо-леї високим, з урахуванням мита, цінами.
Введення мита послаблює стимули до розвитку виробництва і зростання споживання, так як відсутність конкуренції у виробників і високі ринкові ціни дозволяють їм самоуспокоіться і не знижувати витрати, а ці ж ціни не дозволяють збільшувати обсяги торгівлі і споживання і підвищувати життєвий рівень народу.
Мито заохочує виробників і споживачів діяти так, як якби імпорт був більш дорогим, ніж він є насправді. Для національної економіки фактичні витрати на додаткову одиницю споживання відповідають ціні додаткової одиниці імпорту, але оскільки мито робить внутрішню ціну вище світової (відповідно 12 000 і 10 000), то споживачі знижують обсяги своїх придбань до такого рівня, при якому гранична одиниця товару робить їх вигоду рівній вітчизняної ціною, що включає в себе ставку пішли-ни. Таким чином, економіка виробляє у себе додаткові одиниці товару, які можуть бути куплені за кордоном за нижчою ціною.
Чистий ефект, який чинить на національну економіку введення мита, складається з двох складових. Негативний ефект відображає втрати від спотворення стимулів виробництва, які виникають через те, що введення мита спонукає вітчизняних виробників випускати занадто велика кількість даного товару. Друга складова - це втрати від спотворення стимулів споживання, обумовлені тим, що введення мита змушує споживачів купувати даний товар в занадто малих кількостях. Поряд з цими втратами слід розглянути поліпшення умов торгівлі, обумовлене зниженням ціни зарубіжного експорту внаслідок введення мита в порівнянні з національними машинами. Але нерідко даний позитивний ефект не виникає, так що збитки від введення мита однозначно перевищують принесені нею вигоди.
У практиці світової торгівлі і міжнародних відносин виділяються особливі кон'юнктурні мита, до числа яких відносять-ся наступні:
1) антидемпінгові мита. Ними обкладаються товари, вво-зімие за демпінговими цінами. Негативний ефект демпінгу відчувають виробники країни-імпортера, оскільки він серйозно ускладнює розвиток імпортозамінних галузей;
2) компенсаційні мита. Такі мита нейтралізують іноземні експортні субсидії, що надаються експортують країнами вітчизняним виробляй-телям;
3) сезонні мита. До них відносяться мита, що накладаються на про-дукцію сезонного характеру, головним чином на продукцію сільського господарства. Термін їх дію-вия обмежений термінами руху подібних товарів.