Головна
Головна → 
Фінанси → 
Економіка → 
« Попередня Наступна »
Конотопом М.В., Сметанін С. І.. ІСТОРІЯ ЕКОНОМІКИ. (Підручник), 2000 - перейти до змісту підручника

§ 1. Особливості імперіалізму в Росії

З кінця XIX в., Тобто дещо пізніше, ніж у передових країнах, російський капіталізм починає переходити на стадію імперіалізму. Як і в інших країнах, імперіалізм в Росії мав свої особливості. Виходячи з цих особливостей його прийнято відносити до типу «Військово-феодального».
Феодального - тому що і в цей період в країні зберігалися істотні пережитки феодалізму. Зберігався царизм - монархія, що відображала інтереси дворян. Економічно панівна буржуазія політичної влади не мала і перебувала в опозиції. По суті, після реформ 60-х рр.. XIX в. царизм став анахронізмом. Дворянство залишалося привілейованим станом. Буржуа вважалися людьми другого сорту.
До феодальних пережитків прийнято відносити і поміщицьке землеволодіння. Однак його питома вага була значно менше, ніж, наприклад, в Англії, де фермери залишалися орендарями землі лендлордів.
Російський імперіалізм прийнято називати військово-феодальним, бо царський уряд, на відміну від західних країн, посилено втручалася в господарське життя, опікувало капіталістів, займалося промисловим підприємництвом. Безсумнівно, в якійсь мірі це робилося у військово-політичних цілях: щоб не відставати від Заходу з виробництва зброї, держава, не сподіваючись на сили буржуазії, будувало військові заводи. Але, як ми знаємо державне підприємництво було характерно для Росії і в попередній період. Тому, може бути, правильніше називати російський імперіалізм НЕ військово-феодальним, а державно-феодальним.
На відміну від західних країн, в Росії був великий державний сектор господарства. До його складу входили Російський державний банк, 2/3железних доріг, величезний земельний фонд, у тому числі 60% лісів, багато промислових підприємств.
Втручання держави в господарське життя, опіка буржуазії послаблювали цю буржуазію. Вона звикла сподіватися не стільки на власні сили, скільки на помошь царизму. Високі заступницькі мита захищали її від конкуренції з капіталістами інших країн, казенні замовлення були додатковим джерелом доходом.
Не маючи досвіду керування
ст раною, буржуазія і в цьому
звикла сподіватися на царя-
кое уряд.
Через свою слабкості рус-
кевкаючи буржуазія не могла освоєння-
ить колонії, тобто націо-
нальні окраїни Росії, не
могла заповнити їхні ринки своїми товарами, як це робила, наприклад, англійська буржуазія. Але російський капіталізм був досить розвиненим, щоб втягувати народи окраїн в товарний обіг, дати початковий поштовх розвитку капіталізму в цих народів. А коли там з'являвся свій капіталізм, околиця починала розвиватися швидше самої Росії. Так вийшло з Закавказзям, яке з відсталої окраїни перетворилося на промисловий район. А західні окраїни - Польща, Прибалтика, Фінляндія не тільки не стали колоніями, але навіть економічно використовували Росію як джерело сировини і ринок збуту.
Слабкість російської буржуазії була причиною засилля іноземного капіталу в країні. Російська буржуазія не могла повністю освоїти російський ринок, наповнивши його своїми товарами. Виникало вакуум. У цей вакуум спрямовувався іноземний капітал, заповнював його і тим самим гальмував розвиток російського капіталізму.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz