| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Особливості інтеграції в Північноамериканському регіоні | ||
|
У червні 1991 р. з ініціативи Мексики почалися переговори між цією країною, США і Канадою, що завершилися підписанням 17 грудня 1992 угоди про створення Північноамериканської асоціації вільної торгівлі (НАФТА), які набрали чинності з 1 Січень 1994 Ключові елементи угоди: ліквідація всіх митних зборів у взаємній торгівлі до 2001 р.; поетапне скасування значного числа нетарифних бар'єрів у взаємній торгівлі товарами і послугами ; пом'якшення режиму для американо-канадських капіталовкладень в Мексиці; лібералізація умов для діяльності банків США та Канади на мексиканському ринку; створення американо-канадської арбітражної комісії. На відміну від західноєвропейської інтеграційної моделі НАФТА не має інструментів узгодження економічної політики і діючих наднаціональних інститутів; значні відмінності зберігаються в рівнях економічного розвитку держав. За своїм економічним потенціалом Канада і Мексика багаторазово поступаються США: ВВП Канади становить близько 10% від ВВП США, а Мексики - 5%; якщо ВВП на душу населення Канади перебуває на рівні приблизно 90% від США, то Мексики - 15%. На відміну від ЄС, де менш розвиненим країнам і регіонам надається фінансова допомога зі спільних бюджетних фондів, НАФТА не надає Мексиці такої підтримки. З іншого боку, ділові кола США пов'язують з НАФТА великі надії, обумовлені значним розширенням американського експорту і пов'язаним з цим збільшенням числа робочих місць. Перенесення трудомістких, матеріаломістких і екологічно дорогих виробництв із США до Мексики дозволяє знизити рівень витрат виробництва і підвищити конкурентоспроможність багатьох виробів американської промисловості. У довгостроковому плані за допомогою участі в НАФТА американські ТНК розраховують розширити свою економічну участь в Латинській Америці, а Канада - розширити ринки збуту, скоротити витрати виробництва і підвищити прибутковість нових високотехнологічних галузей (комп'ютери, телекомунікації та ін.) Крім того, формування лібералізувати ринкового простору континентальних масштабів стимулює приплив до Канади прямих і портфельних інвестицій з третіх країн, головним чином з Японії та країн-членів ЄС. Аналіз статистичних даних кінця XX в., Що характеризують ефективність функціонування НАФТА, дозволяє зробити висновок про те, що це не формальна, а реальна міжнародна інтеграційна структура. Зокрема, до кінця 90-х років XX в. товарообіг США з Мексикою та Канадою зріс більш ніж на 40%. У той же час ряд латиноамериканських країн висловлює Невдоволення північноамериканської інтеграційної угрупованням, так як згідно з умовами НАФТА 62,5% комплектуючих виробів виробники транспортних засобів США, Канади та Мексики зобов'язані закуповувати у фірм НАФТА. Крім того, приплив інвестицій до Мексики, на думку південноамериканських аналітиків, здійснюється за рахунок скорочення прямих іноземних інвестицій в інші країни Латинської Америки. Саме з цієї причини країни Центральної і Південної Америки, в першу чергу Чилі й такі угруповання, як МЕРКОСУР (спільний ринок у складі Аргентини, Бразилії, Парагваю і Уругваю), вже висловлюють прагнення приєднатися до цієї економічній структурі. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||