Головна
Головна → 
Фінанси → 
Банківська справа → 
« Попередня Наступна »
Під редакцією Тавасіева. БАНКІВСЬКА СПРАВА УПРАВЛІННЯ ТА ТЕХНОЛОГІЇ, 2005 - перейти до змісту підручника

З вітчизняного досвіду санування банків

Плани фінансового оздоровлення в різні роки довелося розробляти дуже багатьом російським банкам. І виявилося, що практично всі поступали в ТУ плани санування в первинному варіанті не відповідали вимогам Банку Росії і були повернуті в банки на доопрацювання.
Найбільш часта помилка, зустрічалася в планах санації, - орієнтація на недостовірний бухгалтерський баланс. Як правило, укладачі планів більш ніж приблизно уявляли собі розміри дефіциту коштів у банків, а тому й пропонувалися ними практичні заходи не могли бути адекватними. Іншим поширеним недоліком планів був їх декларативний характер, тобто відсутність документів, які б підтверджували реальність запланованих заходів.
З'ясувалися й інші важливі обставини.
По-перше, навіть якщо план санації прийнятий, це не означає, що банк його виконає.
По-друге, зусилля тимчасових адміністрацій в більшості випадків не дають позитивних результатів (у більшості банків, в які направлялася така адміністрація, ліцензії були відкликані), а нерідко введення тимчасової адміністрації виявлялося запізнілою і тому невиправданою мірою (адміністрації приходили в фактично вже перестали діяти банки). Крім того, були питання, пов'язані зі складом тимчасових адміністрацій. Очевидно, в таку адміністрацію не повинні входити люди, що представляють організації, пов'язані з даним банком, а також люди з інших банків, навіть якщо між банками немає ніяких відносин.
По-третє, об'єктами обов'язкового санування розглядаються тільки банки 4-ї групи проблемності, тобто «Знаходяться в критичному фінансовому становищі» (відповідно до Вказівкою від 31 березня 2000 р. № 766). А це означає, що в багатьох з них збитки і дефіцит ресурсів так великі, що неможливо знайти інвесторів для їх оздоровлення. Видається за доцільне, щоб ЦБ підключався до санування в той момент, коли банки ще не ввійшли в стадію банкрутства. З цієї точки зору, можливо, більш перспективними для санування слід було б визнати банки 3-ї групи проблемне ™ - «відчувають серйозні фінансові труднощі».
По-четверте, потребують поглибленої опрацювання методичні основи санації.
По-п'яте, гострою залишається проблема розбіжності інтересів банків і ЦБ, що відбивається і на успішності санаційних процедур. Нерідко сам банк або його власники не зацікавлені не тільки у введенні тимчасової адміністрації, але й у санації. Але й представники ЦБ, так чи інакше беруть участь у санації, повинні більше думати про те, щоб своїми діями не нашкодити банку.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz