Відповіді на інтелектуальні завдання по розділу II «Сектор мікроекономіки»
У Росії було зроблено декілька спроб створити мікроекономіку. У 1921 р. після закінчення Громадянської війни радянська держава стало проводити економічну політику, яка сприяла розвитку дрібного товарного виробництва і капіталістичним підприємствам. Склався вільний ринок. Прискорилося зростання національної економіки: випуск промислової продукції збільшився з 14% у 1913 р. (прийнятим за 100%) до 96%, в 1926 р., продукція сільського господарства за той же термін зросла до 180%. У 1929 р. відбулося повне одержавлення всієї економіки і ліквідована приватна власність. Тим самим було покладено край існуванню мікроекономіки.
На початку 90-х рр.. почався перехід від державної економіки до ринкової. 1 жовтня 1992 була зроблена приватизація (від лат. Privatus - приватний) - передача державної і муніципальної власності (земельних ділянок, промислових підприємств, банків, засобів транспорту тощо) у приватну власність. Всьому населенню країни безкоштовно роздали ваучери - приватизаційні чеки з номінальною вартістю 10 тис. руб. Однак ваучерна приватизація не дала очікуваного ефекту - появі заможних громадян, що займаються приватним підприємництвом. З 1 липня 1994 відбувся перехід до грошової приватизації, за якої державне майно купувалося за заниженими цінами, що швидко призвело до утворення великої капіталістичної власності.
Завдання 2.2. Чи можна зараз відродити золотий стандарт?
Для відродження золотого стандарту необхідно, щоб у всіх країнах загальна ціна всіх продаються і купуються товарів на світовому ринку була не меншою загальної ціни золота, що виконує функцію світових грошей.
Однак на прикладі США видно, що в цій країні органи грошово-кредитного регулювання мають найбільші запаси монетарного золота: на початку XXI в. вони становили 262 млн тройських унцій (1 тройська унція дорівнює 31 граму золота). Однак зовнішньоторговельний борг США іншим країнам водночас перевищував сумарну ціну запасів американського золота в 5 разів, а долар не був забезпечений золотом на 4/5.
Ні для США, ні для інших країн абсолютно нездійсненним є завдання повернутися до золотого стандарту.
Завдання 2.3. Як під час появи товарів і грошей визначалася їх еквівалентність - рівність за вартістю?
Вже при зародженні ринкового обміну товарів їх еквівалентність не могла взагалі вимірюватися за допомогою якихось корисних властивостей речей. Бо неможливо порівняти корисні якості допустимо, м'яса, домотканої сорочки, зерна і валянок і т.п. Разом з тим на першій стадії економіки у виробництві панував ручну працю. Кожна людина легко міг бачити, скільки праці було потрібно затратити на виготовлення звичайних товарів. У силу цього первинним мірилом вартості товарів, а потім і товарних грошей міг бути тільки праця в його простій формі.
Однак з переходом до індустріальної економіки і в ще більшому ступені - до сучасної стадії виробництва ручна праця втратив свою колишню роль вимірника вартості товарів і послуг.
Завдання 2.4. Чи є структура системи грошових агрегатів оптимальної для розвитку національної економіки?
Структура сучасних грошових коштів не можна визнати оптимальною за її якісному складу (поділу на ліквідні та неліквідні гроші - боргові зобов'язання) і за кількісними пропорціям. Більш того, проведені в XX в. зміни в структурі всієї грошової маси створюють можливість серйозної небезпеки у розвитку національної економіки. Небезпека виражається в тому, що в діяльності підприємств може виникнути гостра нестача готівки для оплати праці працівників, для отримання позикових коштів у банків і для інших господарських потреб. При нестачі агрегату МО її неможливо заповнити всякими борговими зобов'язаннями, які не є ліквідними коштами.
Такого роду небезпека не є простим припущенням. Як буде показано в темі 14, в 2007-2009 рр.. саме брак в банках готівки в США та інших країнах послужила початком світової фінансової та економічної кризи.
Завдання 2.5. Які ризики можливі для користувачів електронними грошима і як їх уникнути?
Власник пластикових грошей зможе уникнути можливих ризиків, якщо буде виконувати наступні правила:
навчиться використовувати банкомат для отримання готівки та для платежів;
не допускає втрати платіжних карт;
якщо з якихось причин пластикова картка втрачена, то слід негайно поставити до відома про це банк, що видав картку. Це дозволить заблокувати (не допустити) використання такої картки іншими особами;
не розголошувати відомості, що містяться на картці.
Завдання 2.6. Чи був ринок повністю вільним при його виникненні?
Важливо відзначити, що з самого початку виникнення товарного обміну ринкові зв'язку носили випадковий характер. Вони абсолютно стихійно пристосовували поділ праці і виробництво товарів до потреб покупців. При цьому не дотримувалися нормальні і цивілізовані відносини між продавцями і покупцями. Не випадково вчені та діячі культури дуже різко засудили грубі порушення правил поведінки на ринку.
Античний філософ Анархасіс (VII в. Е.) дав таке визначення: «Ринок - це місце, навмисне призначене, щоб обмеривать і обкрадати один одного».
Римський поет Горацій помітив: «Особливо хвалять той товар, який хочуть скоріше збути з рук».
Французький письменник Люк де клопами Вовенарг (1715-1741 рр..) Вважав: «Торгівля - школа обману».
Не випадково такого роду ринки давно отримали невтішні епітети - «дикий», «блошиний», «нецивілізований».
До того ж необхідно зазначити, що аж до Нового часу в економіці панувало натуральне виробництво, характерне для рабовласницьких і феодальних господарств, а ринкові відносини були слабко розвинені. До того ж державна влада не регулювала ринкові відносини.
Завдання 2.7. Які помилки та упущення маються на наведених формулюваннях законів ринку?
Виявлено наступні недоліки у формулюваннях законів.
Чи не враховано, що попит і пропозиція можуть бути у двох видах: індиві-дуальними і масовими. Індивідуальний попит і індивідуальне перед-ложение переважали на першій стадії економіки, а масовий попит і масова пропозиція отримали найбільший розвиток в XX-XXI ст.
Не відмічено, про яку ціну товару йде мова: про індивідуальну ціною одного продавця або про ринкову ціну, якої дотримуються всі про-давця.
Чи не вказані закони ринку, які висловлюють залежність ринкової ціни від масового попиту і від масового пропозиції, ці закони набули особливо важливу роль в сучасному світовому ринку.
Завдання 2.8. Яким був стан підприємств мікроекономіки в Рос-ці на початку XXI в.
Про результати діяльності малого та середнього бізнесу судять по виручці підприємства. Такий показник в 2002 р. був явно недостатнім для успішної діяльності. Так, у малих підприємств виручка становила в нашій країні 400 млн руб. на рік, а у середніх об'єднань підприємців - 1 млрд руб.
Завдання 2.9. Які заходи можуть запобігти комерційні ризики?
На практиці комерційний розрахунок передбачає такі заходи, що сприяють запобіганню ризиків. Перша з них - дотримання комерційної таємниці. Держава передбачає в законодавчому порядку правовий захист всіх видів підприємницької таємниці: виробничої, комерційної (з ким і на яких умовах укладено торгові угоди), фінансової, науково-технічної та ін Фірми витрачають великі кошти (приблизно рівні витратам на рекламу) на охорону своїх секретів . Інформаційна безпека запобігає розорення фірм.
Другим засобом проти комерційного ризику є страхування. На Заході застосовуються численні види страхування. Так, страхуванню підлягають: а) власність (покриваються збитки від пожежі, вибуху, урагану, пошкоджень транспорту та ін.), б) нещасні випадки (псування майна, тілесні ушкодження тощо); в) життя людей (захищаються права спадкоємців власності померлих); г) винагорода за працю (відшкодовуються втрати при виробничих травмах); д) зобов'язання перед фірмою (відповідальність працівника за крадіжку майна, захист певних обов'язків за господарськими договорами).
Страхуванням займаються спеціальні організації (державні, акціонерні і т.д.). Вони створюють і використовують грошові фонди, в які юридичні та фізичні особи вносять встановлені платежі. Витрати фірм на такі цілі входять в загальні витрати господарювання, а тим самим включаються в ціну товарів.
Завдання 2.10. Який товар продає працівник бізнесменові?
Якщо припустити, що праця є товаром, то, послідовно розмірковуючи, треба визнати, що власник цього товару повинен мати його до ринкової угоди. Оскільки під час роботи завжди це-лесообразно використовуються засоби виробництва, то продавець праці повинен володіти також ними. Тим часом він не має матеріальних чинників. А якби володів ними, то став би продавати звичайні вироби, а не праця.
Треба мати на увазі і практичну сторону справи. Вона полягає в тому, що підприємець оплачує працю аж ніяк не на ринку праці - до початку роботи. Працівник отримує гроші за пророблена час тільки після того, як він потрудився якийсь час (зазвичай за тиждень або місяць роботи).
Єдине, що може продати працівник на ринку праці, це робочу силу - свою здатність виконувати певну роботу. Тому перед укладенням договору про найм за певною професією, спеціальністю підприємець з'ясовує стан робочої сили людини - його формальні дані (документи про освіту тощо) та фактичні компетенції (знання, уміння і володіння практичними діями).
Завдання 2.11. Чи правильно, щоб величина заробітної плати робіт-ників дорівнювала всієї нової вартості?
Якщо вся нова вартість перетвориться на заробітну плату працівників, то наслідком цього буде:
не маючи прибутку, бізнесмен не може розплатитися з банком за пре-доставлений йому кредит і з власником землі за оренду земельної ділянки;
бізнесмен не отримає підприємницький дохід за виконання функцій підприємця, він ніяк не буде зацікавлений в тому, щоб займатися бізнесом.
Завдання 2.12. Що являють собою новітні форми стимулювання праці?
Наприкінці XX в. і в XXI ст. стали застосовуватися більш ефективні способи підвищення трудових результатів. Вони засновані на індивідуальному підході до кожного працюючому і погоджують величину доходу з його особистим внеском, компетентністю і сумлінністю. У результаті різко знижується частка традиційної постійної частини заробітної плати і відповідно зростає її змінна частина, яка залежить від індивідуальних результатів роботи, а також від загального фінансового стану фірми. Наприклад, в Японії змінна частина становить 1/4 всього заробітку, у Великобританії - 1/8, в США - від 1/7 до 1/3.
На багатьох підприємствах, крім ділових умінь робітника, в тарифних ставках враховуються його особисті якості на основі так званої оцінки по заслугах. При цьому виділяється ряд показників: фактичний рівень вироблення, належну якість праці, економія матеріалів, дбайливий догляд за обладнанням, максимальне використання робочого часу. Сюди входять також «загальна надійність», «прагнення до співпраці», «загальна поведінка», що характеризує відданість людини компанії.
Інформаційна революція, що з появою комп'ютерів, викликала корінну зміну умов і результатів праці. Виникла абсолютно нова організація виробничої діяльності. Йдеться про роботу так званих надомників. Ці люди мають вдома комп'ютер і виконують творчі та інші завдання на дому. До них відносяться програмісти, бухгалтери, різні працівники творчих професій. У США, наприклад, налічується 50 млн надомників. На деяких підприємствах надомниками є половина працівників. Таке надомничество дає працівникам ряд переваг: колосальну економію часу (скажімо, вони не витрачають час на транспорт, оскільки не їздять на роботу), повністю розпоряджаються своїм часом (затрачуваним на працю, відпочинок і самообслуговування), не тільки не втрачають у величині заробітної плати, але і можуть працювати, перебуваючи вдома, на кілька фірм.
У сучасних умовах у зв'язку з прискоренням науково-технічного прогресу форми заробітної плати покликані ефективніше стимулювати творчість у праці. У цих цілях з 1 грудня 2008 втілюється в життя нова система оплати праці замість єдиної тарифної сітки, що діяла протягом останніх 16 років.
Нова система оплати праці персоналу федеральних бюджетних уч-нов виходить з таких основних умов:
з 1 січня 2009 р. збільшений вдвічі мінімальний розмір оплати праці (до 4330 руб . на місяць);
збільшення загального фонду оплати праці працівників федеральних бюджетних установ (на 30%);
встановлення підвищених критеріїв оцінки роботи персоналу цих установ і якості надаваних послуг ;
диференціація в галузях бюджетної сфери професійно кваліфікаційних груп для визначення нових рівнів оплати праці працівників федеральних бюджетних установ;
надання керівникам підприємств і установ прав уста-новлювати оплату праці працівників з урахуванням їх практичних досягнень.
Завдання 2.13. Чи може кожен приватний бізнесмен домогтися максимальної прибутку?
Як з'ясовано в темі 5, в умовах мікроекономіки самостійно діючі учасники ринку не можуть особисто самі встановлювати загальні ринкові ціни, за якими вони купують засоби виробництва і продають свою продукцію. Тому помилково вважати, що всі приватні власники капіталу здатні отримувати максимальний прибуток. Важливо також врахувати, що конкуренція на ринку не створює для всіх бізнесменів можливість максимізації прибутку.
Завдання 2.14. Маркетинг: кому він вигідний?
Маркетинг (від англ., Market - ринок; маркетинг - ринковеденіе) - така система управління фірмою, яка краще пристосовує виробництво до вимог ринку для більш вигідного продажу товарів. Ця система виникла в 20-і рр.. в США і в 50-60-і рр.. XX в. широко поширилася в західних країнах, коли посилилися труднощі зі збутом товарів.
Перша вимога: вибирати для виробництва продукт, потрібний покупцеві, що володіє високою якістю та конкурентоспроможністю. Маркетинг націлений на те, щоб створити ринок покупця, тобто випускати товари, які буде згоден придбати потенційний покупець. Щоб виконати ці установки, фірма повинна:
вивчити ринковий попит, потреби покупців;
підвищити якість товару: поліпшити дизайн (художнє конструювання), в тому числі колір, розміри та інші ознаки, врахувати психологію покупців, а також емоційні та раціональні мотиви покупок;
вибрати сегмент (ділянка) ринку, де слабо задовольняється купівельний попит і де менше конкуренції. При цьому мається на увазі вибрати певний вид продукції, який доцільно виробляти.
Друга вимога маркетингу: ціна товару повинна покривати виробничі витрати і приносити прибуток підприємству, а також бути прийнятною для споживача. На практиці використовується гнучке ціноутворення. Увага покупця приваблюють заклики «купити два предмети за ціною одного», «якщо купити п'ять предметів (шматків мила та ін.), то шостий дістанеться безкоштовно».
Третя вимога: застосовувати всі способи просування товару до покупця - так впливати на людей, щоб вони купили його. У цих цілях застосовуються:
передпродажне обслуговування (надання кредиту на покупку) і послеторгового сервіс (гарантійний ремонт тощо);
стимулювання збуту товарів і преміювання постійних клієнтів підприємств сфери послуг (готелів, авіаліній, банків тощо);
надання максимуму зручностей для споживачів («шведський стіл» в ресторанах, готелях);
професійно поставлена реклама.
Четверта вимога маркетингу: правильно визначити позицію на ринку (встановити, де і коли найвигідніше продавати товар). Несоб-людний такої умови призводить до серйозних помилок.
Як свідчить багаторічний досвід, застосування маркетингу дозволяє виробникам докорінно поліпшити задоволення ринкового попиту. Проте не можна не бачити зворотного боку маркетингу:
підвищення цін через дорогий, хоча і красивою упаковки;
великі витрати на кредит покупцям, послеторгового сервіс і т.д.;
широке поширення настирливої і часто недостовірної реклами;
застосування отруйних барвників, шкідливих харчових добавок, що додають товарам більш привабливий вигляд;
рекламування шкідливих для здоров'я товарів: сигарет, спиртних напоїв і т.п.
У багатьох країнах законодавство передбачає захист прав споживачів; посилюється контроль за якістю продукції; регламентується рекламна діяльність, з тим щоб вона не завдавала шкоди людям. У цьому ж напрямку розгортається активна діяльність товариств, що захищають права споживачів.
Завдання 2.15. Якими фінансовим установами є банки: кредитор або дебіторами?
Банки в першу чергу дбають про своїх грошових резервах, за рахунок яких можна давати грошові позики. Вони збирають і накопичують тимчасово вільні грошові кошти, що надходять від підприємств (грошові накопичення, невиплачений фонд заробітної плати тощо) і від населення. Ці гроші утворюють депозити (від лат. Depositum - річ, віддана на зберігання). За депозитний вклад банки виплачують певний відсоток, щоб зацікавити фізичних та юридичних осіб у наданні грошових коштів.
Про величезному обсязі депозитів в нашій країні в 2008 р. свідчать такі статистичні дані: депозити та залучені кошти організацій склали 3231848 млн руб., Депозити фізичних осіб - 5151641 млн руб.
Завдання 2.16. Якими є земельні та рентні відносини в Рос-ці?
У Росії здавна склалися особливі відносини, пов'язані з власністю на землю. Земля перебувала у державній власності, а тому держава не встановлювало рентні відносини.
Проведена в 1990-х рр.. приватизація державної власності в Росії страждала серйозними недоліками: слабкою демократизацією і недосконалістю законодавства про власність на нерухомість. До таких недоліків, в першу чергу, відносяться наступні:
понад 25 млн сімей не оформили за законом своє володіння ділянками землі та будівлями (дачі, садові будиночки та ін.);
широко практикувалися незаконне захоплення і скупка земельних ділянок, наприклад, в національних парках і курортних зонах, що знаходять-ся у державній власності, для будівництва дач та інших споруд.
Природно, що якщо у громадян немає офіційної реєстрації приватної власності на землю, то вони не мають права здійснювати операції з цим об'єктом нерухомості: продавати, віддавати в заставу, здавати в оренду, передавати у спадок. Природно, що ніхто не міг отримувати земельну ренту.
Тепер мільйони громадян нашої країни офіційно оформили свої земельні ділянки в особисту власність.
У Цивільному кодексі РФ у розділі 34 викладено загальні положення про оренду і визначаються права на земельну ділянку, розмір орендної плати та інші правовідносини, пов'язані з орендою.
Завдання 2.17. Як зростання ціни землі позначається на ряді життєвих умов населення міст?
Рис. 1. Рівень ринкових цін на землю в різних містах
Як відомо, зростання ринкових цін на землю в напрямку, що веде до центру міста, обумовлено тим, що тут найбільш розвинена інфраструктура (комплекс галузей економічного і соціального життя, які забезпечують життєдіяльність населення, торговельні та транспортні зв'язки, а також керуючі організації. У міському центрі розміщуються найдорожчі підприємства, що надають побутові та культурні послуги.
Внаслідок цього в центрі міст, як правило, ціна землі є найвищою. Тому тут споруджуються надмірно високі багато-поверхові будинки, накопичується надмірно велику кількість легкових машин без добре упорядкованих і необхідних по ширині доріг і виникають інші подібні недоліки. Через величезну дорожнечу квартир загальмовується рішення гострої житлової проблеми.
На противагу такій нерівномірності в розвитку мегаполісів (від грец. Megos - великий + polis - місто) проводяться ефективні заходи. Зокрема, розгортається широкомасштабне будівництво дешевих малоповерхових будинків на вільних земельних ділянках, проводиться сучасна реконструкція шосейних доріг (у тому числі будівництво платних швидкісних доріг), більш рівномірно розвивається міська інфраструктура.