Головна
Головна → 
Фінанси → 
Фінансовий менеджмент → 
« Попередня Наступна »
К.К. Жуйріков, С.Р. Раїм. КОРПОРАТИВНІ ФІНАНСИ. (Підручник), 2004 - перейти до змісту підручника

8.5. Планування доходу (прибутку) методом прямого рахунку

Економічно обгрунтоване визначення доходу (прибутку) має велике значення для корпорації, дозволяє правильно оцінити його фінансові ресурси, розмір платежів до бюджету, можливості розширеного відтворення і матеріального стимулювання працівників. Від обсягу доходу (прибутку), крім цього, залежить і реалізація дивідендної політики акціонерного товариства.
Прибуток (збиток) від продажу являє собою сукупний валовий дохід (прибуток) за вирахуванням управлінських і комерційних витрат. При розрахунку планового розміру прибутку (збитку) від продажу використовують виробничі показники. Методи прогнозування і планування фінансових результатів в даний час не регламентовані. Відомі два способи планування прибутку - метод прямого рахунку і аналітичний, які застосовуються з певними обмеженнями.
Метод прямого рахунку заснований на кількості реалізованої продукції (обсяг продажів) по кожній номенклатурній позиції множать послідовно на ціни реалізації та на собівартість
кожної одиниці. Різниця між сумами обох творів по всіх позиціях номенклатури складає планований обсяг доходу. За непорівнянної продукції собівартість кожної одиниці повинна визначатися за плановими одиничним калькуляціями, при цьому використовуючи формулу:
П = В-3 або П = П, + ПТ-П2
де П - дохід (прибуток);
В - виручка від реалізації продукції за оптовими цінами;
3 - повна собівартість реалізованої продукції, яка включає в себе собівартість даних товарів , продукції, робіт, послуг, комерційні та управлінські витрати;
П1? П2 - відповідно дохід (прибуток) у залишках готової продукції на початок і кінець планового року; Пт - дохід (прибуток) в товарній продукції планового року, що визначається виходячи з плану виробництва по розгорнутій номенклатурі, планових калькуляцій по кожному виробу, кошторисів управлінських і комерційних витрат .
Дохід (прибуток) в перехідних залишках готової продукції зазвичай розглядають по всій їх сукупності. Оскільки ці залишки враховують з умовно-виробничої собівартості, то і прибуток по них обчислюють як різницю між вхідних і вихідних залишків в цінах реалізації та за виробничою собівартістю. Всі комерційні та управлінські витрати умовно відносять на випуск товарної продукції. Прибуток у перехідні залишки можна також обчислювати виходячи з виробничої собівартості і рівня рентабельності до собівартості за четвертий квартал відповідно звітного і планового року. Обсяг і склад залишків нереалізованої готової продукції на початок і кінець року залежить від облікової політики корпорації. При визначенні виручки "по оплаті" залишки готової продукції включають:
готову продукцію і товари для перепродажу на складі;
товари відвантажені, але не оплачені на відповідальному зберіганні.
Якщо облікова політика корпорації визначає моментом реалізації продукції її відвантаження, то залишки нереалізованої готової продукції представляють собою готову продукцію і товари для перепродажу на складі.
Прямий рахунок методично простий, але при великій кількості найменуванні продукції трудомісткість його зростає. Розрахунок вимагає:
визначення асортименту по всіх позиціях номенклатури;
складання калькуляції по всіх виробах порівнянної про-дукції;
обчислення планової собівартості і договірних цін по непорівнянної продукції, що в свою чергу, передбачає розробку кошторису виробництва по всіх її елементів;
встановлення цін реалізації продукції, що випускається.
Великим недоліком методу є те, що він не дозволяє виявити фактори, що впливають на розмір доходу в плановому порядку.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz