Подача сигналу
Сигнал - це спостережувана характеристика індивіда або блага, яка може бути змінена.
У нашому прикладі з ринком старих автомобілів таким сигналом служить гарантія, яку надає продавець «злив». У власників старих автомобілів хорошої якості є стимул до того, щоб донести до потенційного покупця той факт, що пропонований їм автомобіль хороший. Він повинен подати сигнал про якість свого автомобіля тим, хто міг би його купити. Один з подібних сигналів - гарантія, тобто готовність продавця віддати покупцеві деяку заздалегідь узгоджену суму, якщо автомобіль виявиться «лимоном». Продавець «лимонів» не може надати подібну гарантію, оскільки це йому не вигідно.
У договорах подібним сигналом про надійність іншого боку можуть служити штрафні санкції, наприклад, у випадку прострочення здачі об'єкта будівельній або ремонтною організацією. Боржник подає сигнал про свою надійність, повідомляючи про готовність виплатити страховку кредитору в разі невиконання ним взятих на себе зобов'язань.
Сигналом можуть служити також капіталовкладення в торговельну марку. Навіть реклама, яка здається неінформативної (наприклад, рекламний ролик з Горбачовим, що рекламує піцу), насправді передає інформацію, сигнал про те, що фірмою були витрачені великі кошти на рекламу [Nelson, 1974]. Витрати на рекламу можуть бути дуже значними, а це безповоротні капіталовкладення (sunk cost). Але для покупця вони є свідченням високої якості продукції. Витрати на рекламу - це свого роду «заручник» в руках покупця. Якщо продавець обдурить покупця і поставить товари низької якості, то цінність реклами впаде до нуля [Klein, Leffler, 1981]. З цієї ж причини банки вкладають значні кошти в будівлі, відбуваючись їх мармуром. Ці витрати служать сигналом, який банк подає про свою надійність, адже ці вкладення також є безповоротними.
Створення та підтримка інституційних механізмів, що вирішують проблему несприятливого відбору, звичайно, пов'язано з витратами ресурсів, але саме ці витрати і подають сигнал покупцеві про те, що продавець пропонує хороший товар. Можна сказати, що якість сигналу залежить від тих ресурсів, які були інвестовані в нього.
На ринку праці сигналом служить диплом про освіту. Першим, хто досліджував подачу сигналів на ринку праці, був Спенс [Spence, 1973]. Дипломи про освіту подають роботодавцю сигнал про якість (і про продуктивність) потенційного працівника. Продуктивність на робочому місці позитивно корелює з успішністю в школі. Тому у високопродуктивного працівника в середньому будуть більш низькі приватні витрати отримання диплома про освіту (наприклад, він витрачає менше часу на підготовку до занять і виконання домашніх завдань). Оскільки більш продуктивний працівник може заробляти більше, ніж менш продуктивний працівник, то більш продуктивний працівник має стимул вкладати кошти в одержання диплома про освіту як подачу сигналу. Для того щоб сигнали були надійними, необхідно, щоб для менш продуктивних працівників витрати отримання більш високого рівня освіти були б вище, ніж вигоди, пов'язані з збільшенням заробітної плати. Спенс вважав, що сама освіта - це лише сигнал про більш високої продуктивності, але сама освіта продуктивності не підвищує. У моделі подачі сигналу Спенса виходить, що витрати на освіту - це чисті соціальні витрати. Розглянемо цю модель докладніше [Мільгром, Робертс, 1999, т. 1, с. 233].
0,3 - 50 + 0,7 - 20 = 29 дол
Високопродуктивні працівники хочуть подати сигнал, тому що вони отримують менше, ніж цінність їх граничного продукту. Роботодавець також зацікавлений в тому, щоб відокремити хороших працівників від поганих, оскільки поганим працівникам він платить занадто високу для них зарплату. Якщо хороші працівники зможуть отримати диплом про освіту, тоді цей диплом буде служити сигналом про їх більш високої виробляй-ності, якщо виконуються наступні дві умови:
Той рівень освіти, який виконує роль сигналу про високу продуктивність працівника , повинен бути достатньо високим, щоб працівники з низькою продуктивністю не могли б отримати його, в іншому випадку вони також отримають освіту і зможуть обдурити роботодавця. Якщо ця умова не виконується, то диплом про освіту не може виступати в ролі сигналу про більш високої продуктивності.
Нездатність отримати певний рівень освіти повинна точно сигналізувати про те, що продуктивність даного працівника низька. Високопродуктивні працівники не відмовляться від отримання освіти. Це друга умова, яка також повинна виконуватися.
Щоб виконувалися обидва ці умови, необхідно, щоб досягнення даного рівня освіти вимагало б менше витрат від високопродуктивних працівників, ніж від низ-копроізводітельних. Тоді низькопродуктивні працівники не будуть зацікавлені в тому, щоб наслідувати високопродуктивний працівникам. Ці міркування можна проілюструвати за допомогою простого математичного прикладу:
Перша нерівність говорить про те, що низькопродуктивні працівники, які будуть наслідувати поведінку високопродуктивних працівників і виберуть високий рівень освіти, навіть отримуючи більш високу зарплату, будуть в гіршому становищі порівняно тим, в якому вони знаходилися б, якби не здобули освіту і залишилися з низькою зарплатою (20 дол.)
Для будь-якого Сп <З знайдеться рівень освіти, який високопродуктивні працівники отримають, щоб подати сигнал про свій більш високій якості. Наприклад, якщо Сп - 10 дол, а С - 20 дол, тоді підійдуть такі рівні освіти: ЕЬ = 0 і Ен = 2. Тоді, наслідуючи високопродуктивно-му працівникові, низькопродуктивні працівники запрацюють 10 дол замість 20 дол, які вони отримують, не намагаючись видати себе за працівників іншої якості. Високопродуктивні працівники виграють, якщо отримають дві одиниці освіти, так як їх винагороду стане одно 30 дол, а не 20 дол у разі, якщо вони це утворення не отримали. Таким чином, ми отримуємо розділяє рівновагу. У цьому рівновазі працівник кожного типу робить вибір, що дозволяє відокремити його від працівників іншого типу.