|
- термін Віденської конвенції 1961 р., що означає будинки або частини будинків, використовувані для цілей дипломатичного представництва, включаючи резиденцію глави представи-тва, кому б не належало право власності на них, включаючи обслуговуючий дана будівля або частина будівлі земельну ділянку (ст. 1 Конвенції).
Держава перебування повинна або сприяти аккредитующему державі у придбанні на своїй території, згідно своїми законами, приміщень, необхідних для його представництва, або надати допомогу аккредитующему державі в одержанні приміщень яким іншим шляхом. Воно повинно також, у разі необхідності, надавати допомогу представництвам в отриманні відповідних приміщень для їх співробітників (ст. 21 Конвенції).
Приміщення представництва недоторканні. Власті держави перебування не можуть вступати в ці приміщення інакше, як за згодою глави представництва. На державі перебування лежить спеціальний обов'язок вживати всіх належних заходів для захисту приміщень представництва від усякого вторгнення або заподіяння шкоди та для запобігання будь-якому порушенню спокою представництва або образи її гідності. Приміщення представництва, предмети їх обстановки та інше знаходиться в них майно, а також засоби пересування представництва користуються імунітетом від обшуку, реквізиції, арешту та виконавчих дій (ст. 22 Конвенції).
Приміщення представництва не повинні використовуватися в цілях, не сумісних з функціями представництва, передбаченими Конвенцією або іншими нормами загального міжнародного права, або ж якими-або спеціальними угодами, чинними між акредитує, і державою перебування (п. 3 ст. 41 Конвенції).
|