Головна
Головна → 
Фінанси → 
Інвестиції → 
« Попередня Наступна »
М.В. Лагоджена. ІНВЕСТИЦІЇ, 2007 - перейти до змісту підручника

6.1. ПОНЯТТЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОРТФЕЛЯ

Інвестиційний портфель - це цілеспрямовано сформована сукупність об'єктів реального та фінансового інвестування, призначених для здійснення інвестиційної діяльності відповідно до розробленої інвестиційної стратегією підприємства. Основна мета формування інвестиційного портфеля може бути сформульована як забезпечення реалізації розробленої інвестиційної політики шляхом підбору найбільш ефективних і надійних інвестиційних вкладень. У процесі фор-мування портфеля комбінуванням інвестиційних активів досягається нова інвестиційна якість: забезпечується требу-емий рівень доходу при заданому рівні ризику. Залежно від спрямованості обраної інвестиційної політики та особливостей здійснення інвестиційної діяльності визначається система специфічних цілей. При формуванні будь-якого інвестиційного портфеля інвестор ставить певні цілі:
досягнення необхідного рівня прибутковості;
приріст капіталу;
мінімізація інвестиційних ризиків;
ліквідність інвестованих коштів на прийнятному для інвестора рівні.
Облік пріоритетних цілей при формуванні інвестиційного портфеля лежить в основі визначення відповідних нормативних показників, службовців критерієм при відборі вкладень для інвен-стіціонного портфеля і його оцінці. Залежно від прийнятих пріоритетів інвестор може встановити в якості такого критерію граничні значення приросту капітальної вартості, доходу, рівня допустимих інвестиційних ризиків, ліквідності. У складі інвестиційного портфеля можуть поєднуватися об'єкти з різними інвестиційними якостями, що дозволяє отримати достатній сукупний дохід при консолідації ризику по окремих об'єктах вкладень.
Основною метою інвестиційної діяльності на підприємстві, так само як і основною метою формування інвестиційного портфеля, є забезпечення реалізації його інвестиційної стратегії. Якщо інвестиційна стратегія підприємства спрямована на розширення діяльності (збільшення обсягу виробництва і реалізації продукції або послуг, послуг), то основні інвестиції будуть вкладені в інвестиційні проекти або в активи, пов'язані з виробництвом, а наявні (плановані) - у інші об'єкти (у цінні папери або банківські вклади) і будуть носити по відношенню до них підлеглий характер, що відіб'ється, наприклад, на терміни та обсяги розміщення.
Як і в загальному випадку при здійсненні інвестиційної діяльності, так і при формуванні інвестиційного портфеля інвестор очікує прибуток (дохід), діючи в рамках прийнятного для нього ризику. Дохід же може мати не тільки форму поточних виплат або прибутку від реалізації інвестиційних проектів, одержуваних з відомим ступенем регулярності та визначеності (передбачуваності) у встановлені проміжки часу, а й у вигляді приросту вартості придбаних активів.
Досягнення конкретного рівня прибутковості передбачає отримання регулярного доходу в поточному періоді, як правило, із заздалегідь встановленою періодичністю. Це можуть бути виплати відсотків по банківських депозитних внесках, плановані доходи від експлуатації об'єктів реального інвестування (об'єктів нерухомості, нового обладнання), дивіденди і відсотки відповідно по акціях і облігаціях. Отримання поточного доходу впливає на платоспроможність компанії і приймається в розрахунок при плануванні грошових потоків. Дана мета є основною при формуванні портфеля, особливо в ситуації короткострокового размеще-ня засобів (наприклад, при наявності надлишку грошових коштів і неможливості або недоцільності його використання на про-виробничі цілі в поточному періоді).
Приріст капіталу забезпечується при інвестуванні коштів в об'єкти, кбторие характеризуються збільшенням їх вартості в часі, Це справедливо для акцій молодих компаній-емітентів (в основному інноваційної спрямованості), у міру розширення діяльності яких очікується значне зростання цін їх акцій, а також для об'єктів нерухомості та ін Саме приріст вартості і обидві-спечівает інвестору отримання доходу. Такого роду інвестиції передбачають більш тривалий період розміщення коштів і, як пра-вило, відносяться до довгострокових.
Мінімізація інвестиційних ризиків, або безпеку інвестицій, означає невразливість інвестицій від потрясінь на ринку інвестиційного капіталу і стабільність одержання доходу. Підбір об'єктів, по яких найбільш вірогідні повернення капіталу та отримання доходу планованого рівня, і дозволяє досягти зазначеної мети.
Однак мінімізація ризиків не завжди дозволяє повністю усунути ймовірність негативних наслідків, а лише сприяє досягненню їх допустимого рівня при забезпеченні необхідної інвестором дохідності. Вона залежить від ставлення інвестора до ризику.
Забезпечення достатньої ліквідності інвестованих коштів припускає можливість швидкого і беззбиткового (без істотних втрат у вартості) звернення інвестицій в готівку або можливість їх швидкої реалізації. Ця мета не обов'язково пов'язана з попередніми цілями, вона найбільш досяжна при розміщенні коштів у фінансові активи, що користуються стійким попитом на фондовому ринку (акції та облігації відомих компаній, державні цінні папери).
Разом з тим жодна з інвестиційних цінностей не володіє перерахованими вище властивостями в сукупності, що обумовлює альтернативність названих цілей формування інвестиційного портфеля. Так, безпеку зазвичай досягається на шкоду високої прибутковості та зростання вкладень. У світовій практиці безпечними (без-ризиковими) є боргові зобов'язання уряду, однак дохід по них рідко перевищує середньоринковий рівень і, як правило, істотного приросту вкладень не відбувається. Цінні папери інших емітентів, реальні інвестиційні проекти здатні принести інвестору більший дохід (як поточний, так і майбутній), але існує підвищений ризик з точки зору повернення коштів і отримання доходу. Інвестиційні об'єкти, що припускають приріст вкладень, як правило, є найменш ліквідними - мінімальної ліквідністю має нерухомість.
Враховуючи альтернативність інвестиційних цілей, неможливо добитися їх одночасного досягнення. Тому інвестор повинен встановити пріоритет певної мети при формуванні свого портфеля.
Розходження цілей формування інвестиційних портфелів, видів включаються в них об'єктів інвестування та інших умов визначає різноманіття варіантів спрямованості і складу цих портфелів в окремих компаніях. Їх можна класифікувати таким чином.
Класифікація інвестиційних портфелів за видами включаються в них об'єктів інвестування пов'язана, насамперед, з спрямованістю і обсягом інвестиційної діяльності компанії.
Портфель реальних інвестиційних проектів формується інвесторами, що здійснюють виробничу діяльність, і включає об'єкти реального інвестування всіх видів. Формування та реалізація портфеля цих проектів забезпечують високі темпи розвитку підприємства, створення додаткових робочих місць, формування високого іміджу і певну державну підтримку інвестиційної діяльності. У той же час у порівнянні з іншими видами інвестиційних портфелів портфель реальних інвестиційних проектів зазвичай найбільш капіталомісткий, більш ризиковий через тривалість реалізації, а також найбільш складний і трудомісткий в управлінні. Це обумовлює високий рівень вимог до його формування, ретельність відбору кожного включається до нього інвестиційного проекту.
Портфель цінних паперів містить певну сукупність цінних паперів. У порівнянні з портфелем реальних інвестиційних проектів він володіє більш високою ліквідністю, легко керований. Разом з тим цей портфель відрізняють:
високий рівень ризику, який поширюється не тільки на дохід, а й на весь інвестований капітал;
нижчий рівень прибутковості;
відсутність у більшості випадків можливостей реального впливу на прибутковість (крім можливості реінвестування капіталу в інші інструменти фондового ринку);
низька інфляційна захищеність;
обмеженість варіантів вибору окремих фінансових інструментів.
Портфель інших об'єктів інвестування доповнює, як правило, інвестиційний портфель окремих компаній (наприклад, валютний портфель, депозитний портфель).
Змішаний інвестиційний портфель одночасно включає різнорідні об'єкти інвестування, перераховані вище.
Класифікація інвестиційних портфелів по пріоритетним цілям інвестування пов'язана, насамперед, з реалізацією інвестиційної стратегії підприємства і певною мірою з позицією її керівництва в управлінні інвестиціями.
Портфель зростання формується з метою приросту капітальної вартості портфеля разом з отриманням дивідендів і складається переважно з об'єктів інвестування, що забезпечують досягнення високих темпів зростання капіталу (як правило, з акцій компаній зі зростаючою курсовою вартістю), відповідно високий рівень ризику.
Портфель доходу орієнтований на отримання поточного доходу - процентних та дивідендних виплат. Він складається в основному з об'єктів інвестування, що забезпечують отримання доходу в поточному періоді (акції, що характеризуються помірним зростанням курсової вартості і великими дивідендами, облігації та інші папери, відмінною рисою яких є виплата поточних доходів). Цей портфель звичайно формується за рахунок об'єктів інвестування, що сприяють отриманню високих темпів зростання доходу на вкладений капітал.
Консервативний портфель включає в основному об'єкти інвестування з середніми (іноді і мінімальними) значеннями рівнів ризику (відповідно темпи зростання доходу і капіталу за такими об'єктами інвестування значно нижче). Формується за рахунок малоризиковий інвестицій, які забезпечують відповідно більш низькі темпи зростання доходу і капіталу, ніж портфель зростання і доходу.
Перераховані типи портфелів мають ряд проміжних різновидів. Портфелі розвитку і доходу при максимальних значеннях своїх цільових показників називаються іноді агресивними портфелями.
Класифікація інвестиційних портфелів по досягнутому відповідності цілям інвестування пов'язана, насамперед, з процесом реалізації цілей їх формування.
Збалансований портфель характеризується повною реалізацією цілей інвестора шляхом відбору інвестиційних проектів або фінансових інструментів, найбільш повно відповідають цим цілям.
Незбалансований портфель виділяється з числа інших інвестиційних портфелів невідповідністю його складу, поставлений-ним цілям формування. Різновидом незбалансованого пор-тфеля є розбалансований портфель, який представляє собою раніше збалансований (оптимізований) портфель, вже не задовольняє інвестора у зв'язку з істотною зміною зовнішніх умов інвестиційної діяльності (наприклад, умов оподаткування) або внутрішніх факторів (наприклад, значною затримкою реалізації окремих реальних інвестиційних проектів).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz