| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
6.2. ФОРМУВАННЯ ПОРТФЕЛЯ ІНВЕСТИЦІЙ | ||
|
| забезпечення реалізації інвестиційної стратегії. Формування інвестиційного портфеля має відповідати інвестиційної стратегії підприємства, забезпечуючи наступність довгострокового та середньострокового планування інвестиційної діяльності підприємства; забезпечення відповідності портфеля інвестиційним ресурсам, тобто перелік об'єктів, що вибираються інвестицій повинен обмежуватися можливостями забезпечення їх ресурсами; оптимізація співвідношення прибутковості і ліквідності, що означає дотримання певних інвестиційною стратегією підприємства пропорцій між доходом і ризиком; оптимізація співвідношення дохідності та ризику, або дотримання певних інвестиційною стратегією підприємства пропорцій між доходом і ліквідністю; забезпечення керованості портфелем - відповідність об'єктів інвестування кадровому потенціалу та можливості здійснення оперативного реінвестування коштів. Інвестиційний портфель формується після того, як чітко поставлені цілі інвестиційної політики, визначені пріоритетні цілі формування інвестиційного портфеля з урахуванням сформованого інвестиційного клімату та ринкової кон'юнктури. Відправною точкою формування інвестиційного портфеля є взаємопов'язаний аналіз власних можливостей інвестора та інвестиційної привабливості зовнішнього середовища з метою визначення прийнятного рівня ризику у світлі прибутковості і ліквідності балансу. У результаті проведеного аналізу задаються основні є характеристики інвестиційного портфеля (ступінь допустимого ризику, розміри очікуваного доходу, можливі відхилення від нього і пр.), здійснюється оптимізація пропорцій різних видів інвестицій у рамках всього інвестиційного портфеля з урахуванням обсягу і структури інвестиційних ресурсів. Важливим етапом формування інвестиційного портфеля є вибір конкретних інвестиційних об'єктів для включення в інвестиційний портфель на основі оцінки їх інвестиційних якостей і формування оптимального портфеля. Послідовність формування інвестиційних портфелів різна для портфелів реальних інвестиційних проектів і цінних паперів. Процес формування портфеля реальних інвестиційних проектів проходить п'ять етапів: 1) пошук варіантів реальних інвестиційних проектів для можливої їх реалізації компанія проводить незалежно від нали-чия вільних інвестиційних ресурсів, стану ринку та інших факторів. Кількість інвестиційних проектів, залучених до про-работке, завжди повинно значно перевищувати їх кількість, передбаченню до реалізації. Чим активніше організований пошук варіантів реальних інвестиційних проектів, тим більше шансів має компанія для формування ефективного портфеля; розгляд та оцінка бізнес-планів окремих інвестиційних проектів мають на меті підготувати необхідну інформаційну базу для ретельної подальшої експертизи окремих їх якісних характеристик; первинний відбір інвестиційних проектів для більш поглибленого подальшого їх аналізу здійснюється за певною системою показників, яка може включати в себе: відповідність інвестиційного проекту стратегії діяльності та іміджу фірми , відповідність інвестиційного проекту напрямками галузевої та регіональної диверсифікації майбутньої інвестиційної діяльності, пріоритети в політиці реалізації структурної перебудови економіки регіону, наявність виробничої бази та інфраструктури для реалізації інвестиційного проекту, необхідний обсяг інвестицій та період їх здійснення до початку експлуатації проекту, обсяг інвестицій, потрібних для реалізації проекту, структура джерел фінансування інвестиційного проекту, частка власних і залучених коштів у реалізації проекту, проектований період окупності інвестицій (або інший показник оцінки) ефективності інвестицій, концентрація коштів на обмеженій кількості об'єктів, рівень інвестиційного ризику, передбачаються джерела фінансування, форма інвестування, інші. Відповідно результатами оцінки інвестиційних проектів за окремими показниками визначається загальний рівень їх інвестиційних якостей. Відібрані в процесі попередньої оцінки інвестиційні проекти підлягають подальшій поглибленій експертизі; експертиза відібраних інвестиційних проектів за критерієм ефективності (прибутковості) грає найбільш суттєву роль у проведенні подальшого аналізу внаслідок високої значущості цього чинника в системі оцінки. У процесі експертизи перевіряється реальність наведених у бізнес-плані основних показників, пов'язаних з обсягом інвестиційних ресурсів, графіком інвестиційного потоку і прогнозованою сумою грошового потоку на стадії експлуатації (продажу) об'єкта. Після приведення показників інвестиційного та прогнозованого дохідного грошових потоків до теперішньої вартості розраховуються всі розглянуті раніше показники оцінки ефективності інвестицій: чиста справжня вартість, індекс прибутковості, період окупності, внутрішня норма прибутковості. Узагальнена оцінка інвестиційних проектів за критерієм ефективності здійснюється на основі: суми рангової значущості всіх розглянутих показателей; показника ефективності інвестицій. У зарубіжній практиці зазвичай використовуються показники чистої справжньої вартості (NPV) або внутрішньої норми прибутковості (IRR), які дозволяють визначити міру ефективності інвестиційних проектів в порівнянні з рівнем рентабельності господарської діяльності, з нормою поточної прибутковості, зі ставкою депозитного відсотка на грошовому ринку. Аналогічно проводиться експертиза відібраних інвестиційних проектів з критеріями ризику і ліквідності; остаточний відбір інвестиційних проектов в формований портфель з урахуванням його оптимізації та забезпечення необхідної диверсифікації інвестиційної діяльності здійснюється з урахуванням взаємозв'язку всіх розглянутих критеріїв. Якщо той чи інший критерій є пріоритетним при формуванні портфеля (висока прибутковість, безпека тощо), то портфель може бути скоректований шляхом оптимізації проектів за співвідношенням дохідності та ліквідності, а також прибутковості та забезпечення галузевої чи регіональної диверсифікації інвестиційної діяльності. Процес формування портфеля цінних паперів та управління ним, як і процес формування портфеля реальних інвестиційних проектів, складається з п'яти етапів: визначення інвестиційної політики чи, інвестиційних цілей інвестора; проведення аналізу цінних паперів. Існують два основні методи вибору цінних паперів - фундаментальний і технічний. Фундаментальний аналіз і технічний аналіз не є взаємовиключними, вони можуть доповнювати один одного, але, як правило, аналітики спеціалізуються на застосуванні або першого, або другого методу. Фундаментальний аналіз загалом використовується при виборі відповідного цінного паперу, технічний аналіз - при визначенні відповідного моменту часу для інвестування в цю цінний папір; тип інвестиційного портфеля, необхідний рівень прибутковості портфеля, допустима ступінь ризику, масштаби диверсифікації портфеля, вимоги до ліквідності, оподаткування доходів і операцій з різними видами активів; ревізія портфеля. Портфель підлягає періодичному перегляду з тим, щоб його склад не суперечив що змінилася загальноекономічної ситуації, положенню секторів і галузей, інве-стіціонного якостям окремих Об'єктів інвестування, цілям інвестора. Перегляд портфеля зводиться до визначення співвідношення дохідності та ризику входять до нього паперів. За результатами аналізу приймається рішення, про можливість продажу небудь інвестиційної цінності. Як правило, цінний папір продається в тому разі, якщо: вона не принесла очікуваного доходу і немає надії на його зростання в майбутньому, цінний папір виконала свою функцію, з'явилися більш ефективні шляхи використання ресурсів. Інституційні інвестори проводять ревізію своїх портфелів досить часто, нерідко навіть щоденно; 5) оцінка фактичної ефективності портфеля з точки зору отриманого доходу по ньому і ризику, що супроводжує інвестування коштів в обрані об'єкти. Оцінка інвестиційного портфеля за критерієм ризику проводиться з урахуванням коефіцієнтів ризику та обсягів вкладень у відповідні види інвестицій. Спочатку по кожному виду інвестицій розраховуються конкретні значення показників ризику. Сукупний ризик інвестиційного портфеля1 підприємства визначається як співвідношення сум інвестицій з різних напрямків,. Зваженим з урахуванням ризику, і загальної суми інвестицій. Сукупний ризик інвестиційного портфеля в істотній мірі залежить від рівня ризику портфеля цінних паперів, оскільки останній, на відміну від портфеля реальних інвестиційних проектів, характеризується підвищеним ризиком, що поширюється не тільки на дохід, а й на весь інвестований капітал. При зростанні кількості різноманітних цінних паперів у портфелі рівень ризику портфеля цінних паперів може бути зменшений, але не нижче за рівень систематичного ризику. Дане положення справедливо для випадку незалежності цінних паперів у портфелі; якщо цінні папери в портфелі взаємозалежні, то можливі два варіанти. У випадку прямої кореляційної залежності при збільшенні кількості цінних паперів у портфелі рівень ризику не змінюється, оскільки прибутковість всіх цінних паперів падає або зростає з однаковою ймовірністю. У разі зворотного кореляційної залежності найменш ризикований портфель цінних паперів може бути сформований при визначенні в ньому оптимальних часткою цінних паперів різного типу. При формуванні змішаного інвестиційного портфеля необхідно зробити порівняння підсумкових оціночних показників субпортфелей, за результатами якого інвестиційні ресурси можуть бути перерозподілені для більш ефективної реалізації інвестиційного портфеля в цілому. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||