| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
9.1. ПОНЯТТЯ І КРИТЕРІЇ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ КЛІЄНТА | ||
|
Кредитоспроможність позичальника на відміну від його платоспроможності не фіксує неплатежі за минулий період або на будь-яку дату, а прогнозує здатність до погашення боргу на найближчу перспективу. Ступінь неплатоспроможності в минулому є одним з формальних показників, на які спираються при оцінці кредитоспроможності клієнта. Якщо позичальник має прострочену заборгованість, а баланс ліквідний і достатній розмір власного капіталу, то разова затримка платежів банку в минулому не є підставою для висновку про некредитоспроможності клієнта. Кредитоспроможні клієнти не допускають тривалих неплатежів банку, постачальникам, бюджету. Рівень кредитоспроможності клієнта свідчить про ступінь індивідуального (приватного) ризику банку, пов'язаного з видачею конкретної позики конкретному позичальнику. Світова та вітчизняна банківська практика дозволила виділити критерії кредитоспроможності клієнта: характер клієнта, здатність запозичати кошти, здатність заробити кошти в ході поточної діяльності для погашення боргу (фінансові можливості), капітал, забезпечення кредиту, умови, в яких здійснюється кредитна угода, контроль (законодавча основа діяльності позичальника, відповідність характеру позики стандартам банку і органів нагляду). Під характером клієнта розуміється його репутація як юридичної особи та репутація менеджерів, ступінь відповідальності клієнта за погашення боргу, чіткість його уявлення про мету кредиту, відповідність її кредитній політиці банку. Репутація клієнта як юридичної особи складається з тривалості його функціонування в даній сфері, відповідності економічних показників середньогалузевим, з його кредитної історії, репутації в діловому світі його партнерів (постачальників, покупців, кредиторів). Репутація менеджерів оцінюється на основі їх професіоналізму (освіта, досвід роботи), моральних якостей, особистого фінансового і сімейного стану, результатів взаємини керованих ними структур з банком. Навіть при чіткому розумінні клієнтом мети необхідного позики Здатність запозичувати кошти означає наявність у клієнта права на подачу заявки на кредит, підписи кредитного договору або ведення переговорів, тобто наявність певних повноважень у представника підприємства або фірм, досягнення повноліття або інші ознаки дієздатності позичальника - фізичної особи. Підписання договору не уповноваженою або недієздатною особою означає велику ймовірність втрат для банку. Одним з основних критеріїв кредитоспроможності клієнта є його здатність заробити кошти для погашення боргу в ході поточної діяльності. Відома й інша позиція, викладена в економічній літературі, коли кредитоспроможність пов'язується зі ступенем вкладення капіталу в нерухомість. Останнє і є формою захисту від ризику знецінення коштів в умовах інфляції, це не може бути основним ознакою кредитоспроможності позичальника. Справа в тому, що для вивільнення грошових коштів з нерухомості потрібен час. Вкладення коштів у нерухомість пов'язане з ризиком знецінення активів. Тому доцільно орієнтувати-ся на ліквідність балансу, ефективність (прибутковість) діяльності позичальника, його грошові потоки. Капітал клієнта є не менш важливим критерієм кредитоспроможності клієнта. При цьому важливі наступні два аспекти його оцінки: 1) його достатність, яка аналізується на основі сформованих вимог до мінімального рівня статутного фонду (акціонерного капіталу) і коефіцієнтів фінансового Левера; 2) ступінь вкладення власного капіталу в кредитуються операцію, що свідчить про розподіл ризику між банком і позичальником. Чим більше вкладення власного капіталу, тим більше і зацікавленість позичальника в ретельному відстеження чинників кредитного ризику. Під забезпеченням кредиту розуміється вартість активів позичальника і конкретний вторинний джерело погашення боргу (застава, гарантія, поручительство, страхування), передбачений у кредитному договорі. Якщо співвідношення вартості активів і боргових зобов'язань має значення для погашення позики банку в разі оголошення позичальника банкрутом, то якість конкретного вторинного джерела гарантує виконання ним своїх зобов'язань у строк при фінансових утрудненнях. Якість застави, надійність гаранта, поручителя і страхувальника особливо важливі при недостатньому грошовому потоці у клієнта банку, проблемах з ліквідністю його балансу або достатністю капіталу. Останній критерій - контроль за законодавчими основами діяльності позичальника та відповідністю його стандартам банку націлює банкіра на отримання відповідей на наступні питання: чи є законодавча і нормативна основа для функціонування позичальника та здійснення кредитованого заходу, як вплине на результати діяльності позичальника очікувана зміна законодавства (наприклад, податкового), наскільки відомості про позичальника та позичці, що містяться в кредитній заявці, відповідають стандартам банку, зафіксованим в документі про кредитну політику, а також стандартам органів банківського нагляду, контролюючих якість позичок. Викладені критерії оцінки кредитоспроможності клієнта банку визначають зміст способів її оцінки. До числа цих способів відносяться: оцінка ділового ризику; оцінка менеджменту; оцінка фінансової стійкості клієнта на основі системи фінансових коефіцієнтів; аналіз грошового потоку; збір інформації про клієнта; спостереження за роботою клієнта шляхом виходу на місце. Незважаючи на єдність критеріїв і способів, оцінки, існує специфіка в аналізі кредитоспроможності юридичних та фізичних осіб, великих, середніх і дрібних клієнтів. Ця специфіка полягає в комбінації застосовуваних способів оцінки, а також в їх утриманні. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||