| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
6.1. ПОНЯТТЯ І СТРУКТУРА ПЕРЕХІДНОЮ ЕКОНОМІКОЮ | ||
|
Щоб показати характер, масштаби і зміст цього переходу, слід зіставити основні риси як першого, так і другого економічної системи. Командно-адміністративна система характеризувалася: неподільним пануванням (переважанням) державної власності на засоби виробництва (більше 90% основних фондів перебувало в державній власності); високим рівнем усуспільнення під всіх сферах суспільно-економічного розвитку: єдиним народногосподарським комплексом, найвищим рівнем концентрації та централізації виробництва, централізованим розподілом, державною організацією споживання; витратним механізмом господарювання та адміністративним державним регулюванням цін (штучно низьких або цілеспрямовано високих); принципом демократичного централізму з переважанням централізму в управлінні і обмеженням демократії; екстенсивними факторами розвитку продуктивних сил, переважаючими при заорганізованное ™ і централізації в механізмі використання факторів виробництва та примусовому характері реалізації продукції; зрівнялівкою у розподілі доходів. Ринкова система господарювання передбачає: множинність форм власності та форм господарювання, взаємодія різних типів господарювання; механізм господарювання зі свободою ціноутворення, конкуренцією, дією законів попиту та пропозиції і орієнтацією на задоволення потреб людини; ефективність використання ресурсів та інтенсифікацію, які стають головним підходом до досягнення цілей розвитку суспільства; підприємництво, яке в силу особливої значущості стає самостійним фактором виробництва, специфічним способом організації, заснованим на ініціативі та ризик, самодіяльності та підприємливості. Отже, найпростіше розуміння перехідної економіки - це поєднання в ній елементів адміністративно-командної та ринкової економіки, перехід (зміна) або перетворення окремих елементів системи суспільства (продуктивних сил, виробничих відносин, господарського механізму, принципів і методів господарювання) та їх адаптація до нових умов і цілям суспільного розвитку. Разом з тим це процес відмирання старих і народження нових відносин. Нинішній етап економічного розвитку - це перехід від державного господарства до різноманіття форм власності, розвиток підприємництва та ініціативи суб'єктів господарювання, становлення нового типу економічних відносин у суспільстві. У цьому сенсі це певний, історично тривалий етап у розвитку суспільства-перехідний період. Перехідна економіка має свої специфічні особливості. У ній поєднуються елементи колишньої і нової систем, з'являються змішані форми, взаємодіють різнотипні державна, приватна та інші недержавні форми власності, різні форми організації виробництва і господарювання, в тому числі перехідні - акціонерні товариства, орендні підприємства, товариства, фірми, фермерські господарства. Економіка носить багато-секторний, багатоукладний характер. Конкуренція товаровиробників водіїв стає потужним фактором інтенсифікації та ефективності виробництва. Регулювання задоволення потреб поєднує державні та вільні ринкові методи. Для перехідного етапу в постсоціалістичних країнах характерно одне обраний напрям - соціально орієнтована ринкова економіка. Виділяють такі головні завдання перехідної економіки: подолання кризових явищ, углубившихся після вступу суспільства в перехідну економіку; реформування відносин власності як основи економічної системи; створення умов економічної свободи для всіх суб'єктів господарювання; формування розвиненої системи соціального захисту та соці-альних гарантій, огороджувальних населення від важких наслідків реформування економіки. Як показує практика, в кожній постсоціалістичній країні, яка стала на шлях переходу до ринкової економіки, існують свої концепції і програми вирішення головних завдань цього періоду, формування ринкових відносин. Разом з тим у них можна виділити кілька загальних, "обов'язкових" напрямків: лібералізація економіки, пов'язана в першу чергу з від-пуском цін. Це першочерговий крок реформування економіки. Він дозволяє виявити реальне співвідношення попиту і про-позиції, визначити нерентабельні види виробництва і тим самим намітити першочергові напрямки структурної перебудови народного господарства. Наступні (а часто і одночасні) кроки - звільнення від державного диктату фінансових відносин, а також внутрішньої і зовнішньої торгівлі; реформування відносин власності шляхом раз-государствленія та приватизації державної власності. Саме в результаті приватизації має встановитися многооб-разіе форм власності - державна, колективна і приватна. Таке різноманіття необхідно для подолання монополії держави, формування багатоукладної ринкової економіки, скорочення сфери державної регламентації суспільного виробництва, створення і розвитку конкурентних ринкових відносин; стабілізація економіки, під якою розуміється усунення різких коливань цін і формування стійких фінансових відносин; реструктуризація (структурна перебудова) економіки та окремих підприємств, що включає санацію виробництва, приведення структури народного господарства у відповідність з вимогами сучасної ринкової економіки і потребами країни, перебудова технічної бази підприємств на основі передових, високоефективних технологій ; інтеграція національної економіки в систему світогосподарських зв'язків, становлення економіки відкритого типу. Для цього необхідно лібералізувати зовнішню торгівлю, забезпечити надійну правовий та економічний захист іноземних інвестицій, зовнішню і внутрішню конвертованість національної валюти. Формування ринкової економіки вимагає вирішення ряду інших завдань: обмеження прямого втручання держави в економіку, передусім захист формується ринкової економіки, збереження стабільності функціонування народного господарства;, демонополізація економіки - ліквідація переважання на ринку товарів окремих виробників; введення інституту приватної власності, гарантованого законом, в тому числі на землю; приборкання інфляції, неминучою після проведення лібералізації цін; розвиток ринків товарів і послуг, фінансового і регульованого ринку праці; розвиток підприємництва, малого та середнього бізнесу, формування ринкової інфраструктури ; формування нового, ринкового економічного мислення. До теперішнього часу склалося декілька концепцій осуще ствления трансформації командної економіки. Перша припускає радикальні системні перетворення економіки і суспільства. Її автори спираються на монетаристскую концепцію, яка стверджує, що реорганізація економіки повинна відбуватися з мінімальною участю держави. Основними напрямками перетворень, відповідно до цієї теорії, є лібералізація цін, перехід до вільного ринкового ціноутворення, жорстке регулювання грошової маси, державних кредитів і субсидій. Крім того, заходами, що сприяють перетворенням, є перехід до конвертованості вітчизняної валюти, приватизація державних підприємств та створення умов для появи нових недержавних структур, демонополізація промисловості, проведення реформи системи оподаткування, фінансового сектора та державної служби. Держава при такому варіанті трансформації прямо не втручається в господарську діяльність економічних суб'єктів, а лише створює умови для ефективного функціонування ринкової економіки. Цей напрямок одержав назву "шокова терапія" - термін, запозичений з медицини, але, тим не менш, вдало відображає сутність відбуваються в економіці змін. Дуже близька до попередньої концепції теорія "планування розвитку Вона передбачає підтримку державою високих темпів економічного зростання шляхом поступового усунення факторів, що стримують розвиток економіки. Найважливішим елементом даної теорії є державне регулювання, базується-щееся на стимулюючої фінансової та кредитно-грошової полі-тику. Істотне місце в цій теорії займає координація урядом взаємодії бюджетів держави, корпорацій і домашніх господарств. Після розпаду СРСР і утворення СНД пройшов певний час. Можна підбити деякі підсумки ходу реформ. Ситуація на економічному просторі СНД характеризується в даний час такими особливостями: після придбання суверенітету держави взяли курс на подолання ізоляції від світової спільноти шляхом формування відкритої ринкової економіки; практично у всіх країнах СНД сформовані економічні інститути суверенних держав, органи управління, незалежні кредитно-грошова і банківська системи; підірваний монополізм державної власності, розпочався процес формування багатоукладної економіки; зломлений (поки частково) апарат командно-адміністративного управління і розподілу; спостерігається активний процес формування ринку та ринкової інфраструктури, особливо у сфері товарних і фінансових ринків. Виникла система комерційних банків, відбувається становлення фондових, товарних і валютних бірж. Створюється ринок цінних паперів; у всіх країнах СНД змінилися структура і функції державних бюджетів - у витратах скоротилася частка бюджетного фінансування економіки, в доходах зросла частка податкових надходжень; поступово посилюються інтеграційні процеси. Однак вони поки протікають мляво і їх рівень значно відстає від рівня країн ЄС та інших міждержавних утворень; відбувається перебудова економічних зв'язків між країна-ми на новій, рівноправній, взаємовигідній основі; досягнуто певну рівновагу на споживчому ринку (хоча в значній мірі за рахунок імпортних товарів); збережений державний контроль за розвитком економіки та ходом економічних реформ. Разом з тим зазначені позитивні зрушення ще не свідчать про реальному оздоровленні економіки. Вони поки не носять характеру довгострокових тенденцій і сплачені невиправдано високою соціальною ціною. Потрібно більш активне включення регулюючих функцій держави в механізм реформування економіки. При цьому центр ваги необхідно перенести на стимулювання ділової, у тому числі інвестиційної, активності в реальному секторі економіки незалежно від форм власності та типів господарювання. Більшої уваги вимагають соціальні аспекти реформи. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||