3.1. Поняття і сутність бюджетування. Планування на підприємстві
Планування - це процес підготовки управлінського рішення, заснований на обробці вихідної інформації і що передбачає розробку планових показників, характери-зующих майбутню діяльність організації (підприємства). Більш конкретно під плануванням можна розуміти процес формування планових показників, за допомогою яких:
досягається певною мірою бачення майбутнього, що дозволяє зменшити його невизначеність;
встановлюються цілі, що дозволяють здійснювати злагоди-сова і ритмічну роботу підрозділів організації;
здійснюються контрольні функції, так як виконання плану є критерієм ефективної роботи виробничого та управлінського персоналу.
Планування створює для підприємства наступні переваж-вин:
дозволяє здійснювати процес систематичного і цільових перевірок спрямованого підбору інформаційних економічних показників;
дає можливість підготуватися до майбутніх несприятливих умов;
дозволяє оцінити виникаючі проблеми;
покращує координацію дій між підрозділами підприємства;
сприяє досягненню ритмічності діяльності під-розділень, а також більш ефективному використанню ресурсів та посилення контролю на підприємстві.
Таким чином, планування, з одного боку, запобігає помилкові дії, а з іншого - зменшує число неис-користуватися можливостями.
В результаті планування відбувається формування планових (бюджетних) показників. У цьому випадку планування представляється як планування економічний і виступає складовою частиною фінансового менеджменту. Планування економічних показників припускає попереднє моделювання грошових, фінансових, кредитних, матеріальних потоків, що відносяться до використання фінансових, кредитних, грошових і матеріальних ресурсів.
Процес економічного планування (далі - планування) включає такі види, які відрізняються за цілями і засобам їх досягнення:
стратегічне планування, основною метою якого є визначення того, чого хоче досягти фірма в довгостроковій перспективі;
поточне (тактичне) планування, що визначає основ-ні шляхи досягнення того стану, який задається стратегією.
Мета економічного планування на підприємстві залежить від обраних критеріїв прийняття економічних рішень, до яких можна віднести:
максимізацію продажів;
максимізацію прибутку ;
максимізацію вартості організації і т.д.
Результатом економічного планування як процесу моделювання майбутнього економічного стану організації виступають плани, що представляють собою документи, в яких відображаються розрахунки основних планових економічних показників, зокрема: надходження і витрачання ресурсів підприємства, отримання доходу та інших грошових сум , сум податкових платежів, величини економічного ефекту і т.п. Формат плану має специфічний вид, як правило, відмінний від формату регістрів і форм звітності бухгалтерського обліку.
Принципи планування базуються на загальних принципах теорії планування в складних системах, до яких відносяться:
принцип єдності (системності) - передбачає, що планування повинно мати системний характер;
принцип узгодженості планів окремих підрозділів виражається в тому, що не можна планувати діяльність одних підрозділів підприємства поза зв'язку з іншими;
принцип участі - означає, що кожен фахівець фірми є учасником планової діяльності незалежно від посади і виконуваних функцій;
принцип безперервності - полягає в тому, що процес планування повинен здійснюватися систематично в рамках встановленого планового циклу послідовно від простих планів до складніших;
принцип гнучкості - полягає в доданні планам і процесу планування в цілому здатності змінюватися у зв'язку з виникненням непередбачених обставин. Тому плани повинні містити так звані резерви (ресурсів, потужностей і т.д.) і коректуватися по ходу їх реалізації;
принцип точності - передбачає, що плани підприємства повинні бути конкретизовані і деталізовані тією мірою, в якій дозволяють зовнішні та внутрішні умови діяльності;
принцип співвідношення термінів - отримання і використання засобів має відбуватися у встановлені терміни;
принцип платоспроможності - планування грошових коштів має забезпечувати платоспроможність підприємства в будь-якому періоді;
принцип ефективності - планування має забезпечувати отримання економічного ефекту;
принцип фінансового левериджу. Даний принцип означає, що використання позикових коштів має збільшити рентабельність власних коштів, тобто не допустити втрати фінансової незалежності і водночас збільшити рентабельність капіталу за рахунок залучення позикових коштів.
Досить складно виділити саме ті методи, які притаманні тільки плануванню. Справа в тому, що в плануванні можуть використовуватися різні методи, розроблені споконвічно в рамках тієї чи іншої економічної науки. Як правило, в практиці планування застосовуються наступні методи:
нормативний метод;
балансовий метод;
метод дисконтування;
метод складання сценаріїв;
методи прогнозування та ін
Метод розрахунку коефіцієнтів передбачає визначення планових показників у вигляді відносних величин, званих коефіцієнтами.
Сутність нормативного методу полягає у використанні для цілей планування певних нормативів - показників, розрахованих за деякого стандарту (нормі). Нормативи встановлюються виходячи з заздалегідь визначених величин витрачання матеріалів, часу і т.д., які розраховуються на підставі даних минулих років або на базі технічних норм та інженерних розрахунків (якщо відомо, що вони не викликали зниження ефективності). Нормативний метод передбачає встановлення норм і нормативів як вихідних даних для розробки всієї системи планових показників.
Норма - це максимально допустима планова величина абсолютної витрати засобів виробництва і праці на одиницю продукції або на виконання певного обсягу робіт. Наприклад, норма витрати металу показує, скільки кілограмів металу має витрачатися на один виріб.
Норматив - це плановий показник, що характеризує поелементні складові норм витрат сировини, матеріалів, палива, енергії, витрат праці та ступінь ефективності їх використання (наприклад, витрата заробітної плати на 1 рубль готової продукції, знімання продукції з 1 м2 площі, плановий коефіцієнт використання металу).
Сутність балансового методу полягає в узгодженні витрат з джерелами покриття. В результаті забезпечується взаємна ув'язка матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Для фінансового планування важливо, якими шляхами досягнута збалансованість планів і які при цьому використовувалися джерела фінансових ресурсів (власні, позикові).
Метод дисконтування припускає обчислення поточної (сучасної) вартості майбутніх грошових коштів.
Метод складання сценаріїв означає розробку кількох сценаріїв розвитку майбутнього. Під сценарієм розуміється певне поєднання умов, які призводять до певних фінансових результатів, ефективності, фінансової реалізованості і т.д. У процесі реалізації сценарного методу експерти розглядають ряд сценаріїв, що характеризують збіг обставин, які можуть мати місце в майбутньому, і відповідні їм значення основних планових показників.
Прогнозування на підприємстві
Для ефективного економічного планування діяльності будь-якої організації необхідно мати достатньо достовірне уявлення про майбутній стан фірми, позиції фірми в зовнішньому середовищі і т.д. Це подання в деякій мірі досягається за допомогою прогнозування.
Прогнозування - особливий вид діяльності, який дозволяє за допомогою спеціальних методів (методів прогнозування), отримувати вірогідну інформацію у вигляді прогнозів про майбутній стан об'єкта.
Прогноз - науково обгрунтоване ймовірнісна судження про можливі стани об'єкта в майбутньому, напрямках і терміни їх здійснення.
Прогнозування може здійснюватися на основі не тільки наукових методів, а й методів, які не відносяться наукою до наукових, наприклад методів астрологічного прогнозування. Оскільки використання ненаукових методів важко формалізувати, то надалі для цілей прогнозування будуть використовувати лише наукові методи, наприклад математичні.
Прогнозування та планування, будучи двома сторонами єдиного процесу, різняться між собою за кінцевої мети. Метою прогнозування є встановлення імовірнісної оцінки шляхів, напрямків, рівнів, структури і темпів розвитку об'єкта прогнозування, а метою планування - встановлення на основі результатів прогнозування конкретних показників і темпів їх розвитку. Таким чином, основна відмінність плану від прогнозу полягає в його конкретності і директив-ності, а також у тому, що прогноз є основою плану.
Процес прогнозування тісно пов'язаний з поняттям «горизонт прогнозування», тобто період часу, протягом якого може бути отриманий прогноз із заданою точністю. Горизонт прогнозування в свою чергу залежить від рівня нестабільності зовнішнього і внутрішнього середовища організації, тобто швидкості зміни факторів, що становлять середовище. Очевидно, що з ростом нестабільності зовнішнього середовища зростають складність і не-передбачуваність майбутнього.
До принципів прогнозування відносяться наступні.
Системність - вимога взаємопов'язаності і соподчі-нення прогнозів.
Узгодженість - вимога взаємної несуперечності прогнозів, розроблених за допомогою різних методів прогнозування.
Варіантність - вимога розробки декількох варіантів прогнозів і вибору найбільш ймовірного прогнозу.
Безперервність - вимога коригування прогнозів у міру надходження нових даних про об'єкт прогнозування.
Достовірність - вимога досягнення заданої точності та обгрунтованості прогнозів.
Ефективність - вимога наявності економічного ефекту від використання прогнозів.
Процес прогнозування проходить кілька етапів.
Визначення мети прогнозування. У загальному випадку мета прогнозування визначає: об'єкт прогнозування; необхідний рівень тривалості прогнозу; необхідну кількість ресурсів для здійснення прогнозу; допустимий рівень точності прогнозу.
Визначення горизонту прогнозування. Горизонт про-прогнозування і рівень нестабільності дозволяють визначати те, який метод прогнозування краще використовувати.
Збір, аналіз, підготовка даних для розробки прогнозу.
Складання прогнозу. Воно здійснюється з використанням обраного методу і можливої подальшого коректування прогнозу за допомогою інших методів.
Перевірка надійності і точності прогнозу. Як правило, перевірка здійснюється на основі спеціального аналізу і порівняння.
У практиці прогнозування використовуються різні методи, які можна об'єднати в такі групи:
математичні (статистичні) методи, засновані на використанні математичних методів;
експертні методи, що припускають використання зна-ний і суджень експертів;
комбіновані методи, що поєднують в собі як експертні думки, так і математичний апарат їх обробки.
Математичні методи прогнозування включають екстра-поляціонние, інтерполяційні і причинні методи.
Розглянемо докладно екстраполяційні методи, засновані на використанні екстраполяції, і причинні методи.
Екстраполяція - процес перенесення об'єктивних закономірностей, тенденцій, що існували в минулому, на майбутнє. Екстраполяція грунтується на аналізі історичних даних (даних за минулий період).
Оскільки екстраполяція припускає автоматичне пере-несення тенденцій минулого в майбутнє, то при високому рівні нестабільності зовнішнього середовища екстраполяція не може викорис-зоваться через високу похибки прогнозу.
Операцію екстраполяції в загальному вигляді можна представити у вигляді прогнозної функції (відображення):
Прогнозування за допомогою екстраполяції порівняно широко застосовується на практиці через свою простоту. Для того щоб побудувати прогнозну функцію, використовують різні підходи.
Перший підхід заснований на використанні середніх значень прогнозованого ознаки (явища). Таким чином, метод прогнозування за допомогою екстраполяції на основі середнього рівня ряду буде мати наступний вигляд:
середня геометрична - величина, використовувана як середня з відносин або в рядах розподілу, коли індивідуальними значеннями ознаки є відносні величини:
Очевидно, що недоліком першого підходу є те, що він не враховує минулої динаміку прогнозованого показника.
Другий підхід націлений на усунення недоліку першого під-ходу. Тому побудова прогнозної екстраполяціонной функції припускає використання показників інтенсивності динамічних рядів. Виділяють такі показники інтенсивності динамічного ряду:
Таким чином, метод прогнозування за допомогою екстрапо-ляции на основі показників інтенсивності варіаційного ряду буде мати наступний вигляд:
Приклад. Нехай відомі обсяг продажів у вартісному вираженні за три місяці і показники динаміки (ланцюговий абсолютний приріст і ланцюгової темп росту).
Необхідно скласти прогноз обсягу продажів на п'ятий місяць. Використовуючи перший підхід, розрахуємо середнє значення обсягу продажів за три місяці за допомогою простої середньої арифметичної. Прогнозне значення обсягу продажів на п'ятий місяць (ОП5) становитиме:
Причинні методи прогнозування грунтуються на визначенні залежності деякого прогнозованого ознаки від розвитку інших ознак (факторів), тобто дозволяють визна-лити, що станеться з досліджуваним ознакою в майбутньому, якщо існує залежність між розглянутим ознакою та іншими змінними факторами.
Таким чином, основним завданням причинного прогнозування є вивчення факторних взаємозв'язків.
Факторні зв'язку між досліджуваними показниками можна розглядати як функціональні та кореляційні. При функціонального зв'язку зміна результативної ознаки у повністю обумовлено дією іншого факторного ознаки х:
Вивчення зв'язку між факторами для цілей прогнозірова-ня може здійснюватися за допомогою методів регресійного аналізу.
Основне завдання прогнозування за допомогою регресійного аналізу - вивчення залежностей між результативною ознакою у і факторингу ознакою х, побудова функції регресії, яка представляє собою прогнозний тренд розвитку ознаки.
Побудова тренда ознаки можна здійснити, зокрема, методами:
парної регресії (аналізується взаємозв'язок тільки двох ознак);
множинної регресії (аналізується залежність резуль-татівного ознаки від декількох факторних ознак).
При використанні методів парної кореляції застосовують різного виду математичні рівняння з елементарних функцій:
Математичні рівняння зв'язку (їх параметри) визначаються за наявними минулим даним методом найменших квадратів. В основу цього методу покладено вимога міні
