| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
3. Післявоєнний розвиток народного господарства | ||
|
З 1943 р., по мірі вигнання загарбників, в СРСР почалося відновлення економіки, зруйнованої війною. Крім цих робіт належало провести конверсію промисловості, по-скільки до 1945 більше половини обсягу промислового вироб-ництва припадало на військову продукцію. Але конверсія но-сила частковий характер, тому що одночасно із зменшенням питомої ваги випускаються боєприпасів і бойової техніки відбувалися розробки нових видів озброєння, модернізація військово-промислового комплексу. У вересні 1949 газети написали про те, що в СРСР успішно пройшло ис-вань першої атомної бомби, а в серпні 1953 р. - водневої. У ці ж роки проходила масова демобілізація. Особовий склад збройних сил скоротився з 11,4 млн осіб у травні 1945 р. до 2,9 млн осіб в 1948 р. Щоправда, незабаром чисельність армії знову зросла: на початку 1950-х рр.. вона досягла майже 6 млн осіб. У 1952 р. прямі військові витрати становили 25% державного бюджету, тобто всього в 2 рази менше, ніж у військовому 1944 Як і в роки перших п'ятирічок, найбільше уваги приділялося вдосконаленню важкого машинобудування, паливно-енергетичного комплексу, металургії. В цілому за роки 4-ї п'ятирічки (1946-1950) відновили й побудували заново більше 6 тис. великих промислових підприємств. Легка і харчова промисловість фінансувалися, як і раніше, за залишковим принципом, і їх продукція не відповідала навіть мінімальним потребам населення. Виробництво споживчих товарів до кінця 4-й п'ятирічки так і не досягло довоєнного рівня. У післявоєнного економічного зростання в СРСР було кілька джерел. Насамперед, директивна економіка все ще залишалася мобілізаційної, як у роки перших п'ятирічок і в воєнні роки. Радянський Союз отримав від Німеччини репарації на суму 4,3 млрд дол В їх рахунок з Німеччини та інших переможених країн в СРСР вивозилося промислове обладнання, в тому числі цілі заводські комплекси. Однак толком розпорядитися цими багатими ресурсами радянська економіка так і не змогла. У Радянському Союзі працювали 1,5 млн німецьких і 0,5 млн японських військовополонених. До того ж у системі ГУЛАГу в цей період містилося приблизно 8-9 млн ув'язнених, чий праця не оплачувалася. Як і раніше основним джерелом коштів для важкої промисловості було сільське господарство, яке після війни було дуже ослабленим. У 1945 р. виробництво сільськогосподарської продукції скоротилося в порівнянні з 1940 р. майже на 50%. Жорстока посуха 1946 знову суттєво підірвала економічні сили колгоспів і радгоспів. Як і в довоєнні роки, тривав нееквівалентний товарообмін між містом і селом за допомогою цінової політики. Державні закупівельні ціни на основні види продукції змінювались вкрай повільно і не показували зміни виробничих витрат. Селяни, не отримуючи майже нічого на трудодні, жили завдяки особистому підсобному господарству. Але з 1946 р. держава почала скорочувати присадибні ділянки та обкладати господарства великими грошовими податками. Крім того, кожен селян-ський двір повинен був здавати і натуральний податок. У 1948 р. б-ло настійно «рекомендовано» колгоспникам «продати» дер-жави невеликий домашній худобу, хоча колгоспний Статут дозволяв його тримати. У відповідь на цю «рекомендацію» селяни почали таємно різати худобу. Колгоспникам все важче ставало прода-вать продукцію на ринку, оскільки різко збільшилися податки і збори з доходу від продажів. Крім цього, на ринку можна було продавати продукцію тільки за наявності спеціальної довідки про те, що відповідне господарство виконало свої зобов'язання перед державою. Керівництво країни намагалося не помічати глибокої кризи в сільському господарстві і будь-які пропозиції та рекомендації щодо зменшення командного тиску на село незмінно відкидалися. Для підвищення ефективності аграрного сектора економіки почалося будівництво величезних ГЕС на Волзі, Дніпрі та інших річках. Всі ці станції були введені в дію в 1950 - 1960-ті рр.. У 1952 р. був побудований Волго-Донський канал, який з'єднав в єдину систему п'ять морів: Біле, Балтійське, Каспійське, Азовське і Чорне. До кінця 1947 р. у СРСР зберігалась карткова система на промислові товари та продукти харчування для населення. Її скасування відбулася тільки наприкінці 1947 р. Радянський Союз був однією з перших країн в Європі, що скасували картковий розподіл. Але перш ніж скасувати картки, уряд встановив єдині ціни на продукти харчування замість існуючих раніше карткових (пайкових) і комерційних цін. Через це вартість основних продовольчих продуктів для міського населення виросла. Одночасно проводилося об'єднання всіх випущених раніше державних позик в єдиний новий 2%-ий позику. Таким чином відбулося вилучення зайвої грошової маси, а сама реформа набула в основному конфіскаційний характер. Як і раніше надзвичайно гостро стояло житлове питання. У ці роки будівництво житла йшло в дуже обмежених розмірах. Зате величезні кошти вкладалися в будівництво висотних будівель в Москві, покликаних символізувати сталінську епоху. Основні ж асигнування з державного бюджету йшли на військово-промисловий комплекс, важку промисловість, енергетичну систему. Радянське прави-будівництві щедро роздавав подарунки дружнім зарубіжним країнам у вигляді будівель університетів, культурних центрів, гос-Піталов, а також у вигляді прямої військової допомоги. Подальший розвиток економіки СРСР грунтувалося на надмірній централізації. Всі економічні питання вирішуються-лись тільки в центрі, місцеві господарські органи були суворо обмежені у вирішенні будь-яких справ. Основні грошові та ма-ріальних ресурси, які були необхідні для реалізації планових завдань, видавалися через значну кількість бюрократичних інстанцій. Відомча роз'єднаність, що не-щасливчики! І безгосподарність вели до регулярних простоїв на виробництві, величезним матеріальним витратам, штурмовщі-ні, безглуздим транспортних перевезень з краю в край країни. Після війни кілька разів проводилися різноманітні адміністративні реформи, але вони не вносили принципових змін в сутність планово-адміністративної системи. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||