| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2. Радянська економіка в роки війни | ||
|
У цей важкий час досить енергійно і оперативно показала себе сверхцентрализованная директивна система управління. Під вкрай жорстким керівництвом Державного комітету оборони (ДКО), створена 30 червня 1941 р., проведені евакуація фабрик і заводів і переклад цивільного сектора економіки на військові рейки. Але вивезти вдалося лише малу частину, багато фабрики і заводи, худобу, склади з продовольством, транспортні засоби потрапили до ворога. Підприємства, евакуйовані на схід, порівняно скоро стали випускати продукцію для фронту. В цілому, незважаючи на величезну нерівність економічного потенціалу Німеччини і СРСР до початку війни, радянська економіка в цей період виявилася більш діючою. За всі роки війни в СРСР було випущено майже вдвічі більше військової техніки та озброєнь. Кожна тонна цементу, металу, вугілля, кожен кіловат електроенергії, кожна одиниця обладнання в Радянському союзі використовувалися краще, ніж у Німеччині. У розрахунку на тисячу тонн виплавленої сталі радянська промисловість випускала в 5 разів більше танків і зброї, ніж німецька промисловість. Безумовно, це в основному заслуга робітників, селян, всіх громадян країни, які проявили трудовий героїзм. Восени 1942 р. кількість людських ресурсів наблизилося до критичної межі. До цього часу була окупована територія, на якій до війни проживало майже 80 млн осіб (42% всього населення країни) і лише близько 17 млн чоловік змогли евакуюватися або піти в армію. Значна частина чоловічого населення пішла на фронт. Їхнє місце добровільно зайняли жінки, підлітки, літні люди, які були змушені працювати у важких умовах ковалями, кочегарами, в металургійному виробництві, у вугільних шахтах і т. д. З лютого 1942 проводилася планова мобілізація на промислові підприємства і будівництва серед працездатного міського населення, в тому числі 14-річних підлітків, яких нашвидку навчали якої професії і ставили до верстатів нарівні з дорослими. Пізніше ця система поширилася і на сільське населення. Оскільки основні матеріальні ресурси витрачалися на військові потреби, економічне становище радянського народу було вкрай тяжким. На самому початку війни була введена карткова система постачання, вона задовольняла населення міст продуктами харчування тільки по мінімуму. Було кілька категорій при розподілі продуктів. Але картковий розподіл постійно давало збої, людям доводилося стояти у величезних чергах для отримання продуктів і часто на ці картки вони нічого не могли придбати. На ринках же ціни були такими високими, що більша частина населення не була в змозі купувати продукти. Майже вся заробітна плата городян йшла на купівлю їжі. Найчастіше міські жителі були змушені від-правляться в село, щоб обміняти там взуття, одяг та інші речі на продукти. Підприємствам та установам виділялися колгоспні землі для вирощування на них картоплі та овочів для додаткового живлення своїх співробітників. Одяг, взуття, тканини в магазинах купити було просто неможливо. Підприємства та установи повинні були видавати ордери на покупку цих речей, але це було дуже рідко. У Середній Азії, на Уралі, Казахстані, в Сибіру істотно ускладнився житлове питання, так як туди була направлена основна маса евакуйованих людей. Однак в інших районах теж були свої тяготи. Величезні труднощі зазнавало в роки війни сільське господарство. Для потреб армії були мобілізовані автомашини, трактора, коні. Село залишилася майже без тяглової сили. На селі залишилися діти, жінки, старі, інваліди. Але й вони працювали на межі своїх можливостей: країна потребувала продовольстві. Практично весь урожай радгоспи і колгоспи були зобов'язані здавати державі. Це були обов'язкові поставки. Після виконання цього плану в господарствах нерідко не залишалося зерна для посівів. Продуктивність сільського господарства за воєнні роки катастрофічно впала. Так як на сільське населення не вдавалося картки, сільські жителі вживали тільки за рахунок власних присадибних ділянок. Вирощені на них продукти йшли на особисте споживання, а також на продаж на ринках або обмін у городян на споживчі товари. Але незважаючи на величезні позбавлення і жертви, радянський народ виступив проти ворога монолітно і згуртовано, показуючи безприкладні героїзм і мужність на фронтах, за лінією фронту, в тилу. У всіх регіонах, захоплених ворогом, формувалися партизанські загони. Вони проводили підпільну і диверсійну роботу, не даючи фашистам використовувати економічний потенціал, який потрапив до них. Жителі країни проявляли постійну турботу про здоров'я воїнів Червоної армії. Всюди люди чергували на залізничних вокзалах, в госпіталях, в річкових портах, куди прибували поранені. Школярі виступали в госпіталях з концертами. Понад 5,5 млн людей регулярно здавали свою кров, що було необхідно для лікування поранених. Все це доводило тісне єдність фронту і тилу, що спиралося на глибоке почуття патріотизму та державного само-збереження, усвідомлене народами країни в роки смертельної небезпеки, навислої над Вітчизною. Безперечно, однією з причин єдності СРСР в роки війни був тоталітаризм, щоденне жорстке державне і партійне регулювання життя окремих людей і цілих народів, терор проти справжніх і уявних супротивників режиму. Необхідно сказати і про зовнішній чинник, як про фактор, що зіграв помітну роль у перемозі. Великобританія і США відразу ж після початку війни виступили з підтримкою Радянського Союзу в його боротьбі з фашизмом. Перемога СРСР у Другій світовій війні безперечна. Східний фронт був головним у всій війні: тут Німеччина втратила більше 73% особового складу, до 75% танків і артилерійських знарядь, понад 75% авіації. Однак ціна Перемоги була надмірно велика. Наслідком усього цього була не тільки цілеспрямована політика фашистів на знищення радянського народу і держави, а й зневага радянських військових і політичних діячів до життя людей. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||