Головна
Головна → 
Фінанси → 
Економіка → 
« Попередня Наступна »
Є. І. Лавров, Е. А. Капогузов. ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ ТЕОРІЇ І ПРОБЛЕМИ, 2006 - перейти до змісту підручника

1.4. Потенційний і фактичний економічне зростання.

Слід враховувати відмінність у термінах «економічне зростання» і «економічний розвиток». Економічне зростання передбачає кількісне збільшення обсягів виробництва економічних благ. Економічний розвиток - ширше поняття, оскільки охоплює не тільки розширення, але і звуження масштабів виробництва, а також зміни у сфері економічних відносин (у тому числі відносин власності і господарювання). Воно є багатовимірним процесом, що включає глибокі зміни в технічній, економічній і соціальній сферах. Існує ціла галузь економічної науки (Економіка розвитку), що займається насамперед проблемами розвитку країн третього світу.
Разом з тим слід розрізняти показники, що характеризують власне економічне зростання. Так, існує фактичний і потенційний економічне зростання. Під потенційним економічним зростанням розуміється таке збільшення ВВП на душу населення, якого економіка могла б досягти при повному залученні в економічний оборот наявних ресурсів. При цьому слід враховувати той факт, що ресурси (або фактори виробництва) можуть бути включені не в розмірі 100% від реально наявних, а в обсязі так званого "природного рівня", тобто у величині, при якій можлива максимальна ефективність в економіці . Очевидно, що такий рівень недосяжний, і причиною цього є насамперед інституційні чинники і трансакційні витрати. Уявімо це у вигляді наступного графіку, що характеризує криві виробничих можливостей суспільства.


Розглянута раніше крива виробничих можливостей (КПВ) не враховує соціальні та інституційні аспекти функціонування економіки. У рамках запропонованого ісландським економістом Т. Еггертссон підходу КПВ (сама далека від початку координат крива на рис. 1.1.4) додається кривими трансакційних і соціальних можливостей суспільства. Рису-нок ілюструє здатність економіки до виробництва товарів. Перша крива (КПВ) - це межа максимально можливого випуску в рамках даної економіки при допущенні, що виробництво ведеться без всяких розбіжностей і при повній доступності інформації. Друга крива - крива трансакційних можливостей (КТВ) - показує кордон виробничих можливостей, з урахуванням існування в суспільстві трансакційних витрат. І, нарешті, нижче цих двох кордонів знаходиться крива соціальних можливостей. Культурні фактори і боротьба за розподіл багатства змушує політичні організації висувати певні умови, які обумовлюють неоптимальну структуру інститутів, а відповідно стримують випуск нижче оптимального рівня.
Як показано на рис. 1.1.4, у міру руху від кривої виробничих можливостей до кривої соціальних можливостей відбувається зрушення до початку координат. При цьому, якщо крива трансакційних можливостей достатньо близька до кривої виробничих можливостей, то розташування кривої соціальних можливостей визначається ступенем досконалості інститутів. Саме на цьому і будується твердження, що країни з недостатнім розвитком інституційної системи можуть значно швидше досягти зростання саме за рахунок вдосконалення інституційної структури, яка дозволить наблизити криву соціальних можливостей до кривої трансакційних можливостей.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz