7.1. СПОЖИВАННЯ І КОРИСНІСТЬ
Створені в процесі виробництва товари та послуги, пройшовши через обмін (товарні ринки), надходять у сферу споживання.
Споживання - це процес використання блага з метою задоволення потреб.
Економісти розрізняють виробниче і особисте споживання. Виробниче споживання-це використання факторів виробництва в процесі створення товарів і послуг. Особисте споживання представляє собою використання благ для задоволення потреб людини. Воно є кінцевим пунктом руху виробленого продукту.
Зрозуміти правила, якими керується споживач, купуючи на ринку ті чи інші блага, допомагає концепція граничної корисності. Основні її положення розроблені такими відомими економістами XIX в., Як Г. Госсен (1810-1859) і У. С. Дже-Вонс (1835-1882). Великий внесок у розвиток теорії граничної корисності на початку XX в. внесли представники австрійської школи К. Менгер, О. Бем-Баверк, Ф. Візер.
Одним з центральних понять даної теорії є корисність. Під корисністю розуміють те задоволення, яке розраховує плучілось споживач в процесі використання блага. Оцінка корисності блага завжди суб'єктивна. Корисність одного і того ж блага може бути різною. Так, абсолютно очевидно, що корисність авторучки більше для студента кулінарного училища, ніж для кухаря ресторану, або корисність кави для його любителів, ніж для тих покупців, які до нього байдужі.
Корисність блага залежить не тільки від потреб і смаків індивіда, але і від інтенсивності удовлетворяемой потреби. Сте пень інтенсивності потреби не залишається незмінною, а зменшується в міру того, як зростає обсяг споживання даного блага. Проілюструємо дану залежність на прикладі. Припустимо, що на обід споживач купив 5 яблук. У процесі споживання перше яблуко доставить йому найбільшу корисність, так як у нього ще не задоволена потреба в яблуках. Друге яблуко матиме для нього кілька меншу корисність, третє - ще меншу, а четверте може бути вже і не потрібне. Від п'ятого можна очікувати не користь, а шкоду.
Так як корисність блага залежить від суб'єктивної оцінки, виміряти її кількісно досить складно. Пошуки вимірювача абсолютних величин граничної корисності не увінчалися успіхом, але проте дозволили сформулювати ті закони, які керують поведінкою споживача.
Повернемося наприклад з яблуками і спробуємо кількісно визначити їх корисність. Припустимо, що споживач оцінює перші яблуко в 10 од. корисності, друге - в 6, третє - в 2 од. Четверте яблуко є відносно зайвим, його корисність дорівнює нулю. П'яте яблуко має негативну корисність, рівну -5.
Загальна корисність певної кількості благ визначається підсумовуванням граничної корисності кожного з них. Загальна корисність перших двох яблук дорівнює 16 од. (10 од. + 6 од.), Загальна корисність трьох яблук - 18 од. (10 од. + 6 од. + 2 од.). Четверте яблуко нічого не додасть до загальної корисності, п'яте - зменшить її. Тому загальна корисність чотирьох яблук дорівнює 18 од., А п'яти -
13 од.
Покажемо зв'язок між загальною і граничною корисністю блага за допомогою табл. 7.1.
Таблиця 7.1. Загальна і гранична корисність яблук
Рис. 7. /. Загальна (а) і гранична (б) корисність
Дані, наведені в табл. 7.1 і на рис. 7.1, показують, що гранична корисність окремих благ знижується в міру збільшення їх кількості. Загальна корисність збільшується до тих пір, поки гранична корисність має позитивне значення. Темп збільшення загальної корисності з кожним додаванням нового блага сповільнюється.