7.2. КОРИСНІСТЬ І ПОПИТ
Гранична корисність грошової одиниці у багатого і бідного різна. Очевидно, гранична корисність грошової одиниці у багатого споживача менше, так як гроші для нього мають мень шую ступінь рідкості, ніж для споживача, у якого грошовий дохід менше.
На умовному прикладі спробуємо визначити попит багатого і бідного на благо А, ринкова ціна якого дорівнює 10 грошовим одиницям. Припустимо, що гранична корисність грошової одиниці для багатого дорівнює 4, а для бідного - 10 од. Для спрощення припустимо, що благо А має для них однакову корисність. Ця умова цілком реально для деяких благ першої необхідності.
За першу одиницю блага А, гранична корисність якого оцінюється в 100 од., Багатий готовий заплатити 25 грошових одиниць (100:4), а бідний-тільки 10 (100:10). Другу одиницю блага А, що має 80 од. корисності, багатий згоден придбати за 20, а бідний - за 8 грошових одиниць і т.д. Ціна, яку згоден заплатити споживач за відповідну одиницю даного блага, вимірює граничну корисність даної одиниці блага для нього і називається ціною попиту. Дані, що характеризують ціну попиту багатого і бідного споживачів на благо А, наведено в табл. 7.2.
Таблиця 7.2. Попит на благо А
Ринкова ціна визначає обсяг індивідуального попиту споживача. У наведеному нами прикладі при ринковій ціні блага А, рівний 10 дол., Багатий споживач купить 4 од., А бідний - 1 од. блага. Зміна ринкової ціни веде до зміни величини індивідуального попиту споживача. При збільшенні ринкової ціни до 15 дол. багатий споживач придбає 3 од. блага, а бідний зовсім відмовиться від його придбання.
Використавши дані табл. 7.2, графічно можна зобразити криві індивідуального попиту багатого і бідного (рис. 7.2, а, б).
Криві попиту мають спадний характер, так як кожна наступна одиниця блага А володіє і для багатого, і для бідного все меншою граничною корисністю, значить, додаткові одиниці продукту вони стануть купувати лише за умови зниження його ціни.
Здійснюючи покупку товару, покупець обмінює певну кількість грошей на необхідне йому благо. Досі м
Рис. 7.2. Криві індивідуального попиту на благо багатого (а) і бідного (б)
?
припускали, що він виробляє еквівалентний обмін. Тоді виникає питання: навіщо покупцеві робити покупку, якщо товар не володіє для нього більшою привабливістю, ніж гроші? Відповідь на це питання зводиться до наступного: кожен споживач, купуючи товар, отримує певний виграш. У тих випадках, коли ціна попиту перевищує ринкову ціну, виграш споживача можна розглядати як різницю між ними. У наведеному прикладі багатий покупець за першу одиницю блага А був згоден заплатити 25 грошових одиниць. При ринковій ціні, рівній 10 грошовим одиницям, його виграш склав 15 грошових одиниць. Покупка другої одиниці блага А принесла йому виграш в 10, третій - в 5 грошових одиниць. Купуючи четверту одиницю блага, покупець отримує виграш, який не піддається вимірюванню. Якби багатий покупець придбав п'яту одиницю блага, то він поніс би втрати.
Економістів зазвичай цікавить не абсолютна величина надлишку окремого споживача, а зміна сумарних надлишків споживачів, величина яких використовується при аналізі змін положення ринкової рівноваги, коли має місце вплив на нього з боку держави, наприклад при введенні податків. ?