7.3. ПРАВИЛО МАКСИМІЗАЦІЇ КОРИСНОСТІ
Приймаючи в розрахунок дані апріорні умови, подивимося, як веде себе на ринку типовий споживач. Очевидно, що покупець, що володіє обмеженим доходом, зможе придбати на ринку обмежена кількість товарів. Він буде прагнути при-набути такі товари та послуги, які принесуть йому найбільшу корисність.
Щоб зробити оптимальний вибір благ, покупець повинен порівняти зважені граничні корисності різних товарів. Зваженої граничної корисністю називається відношення граничної корисності блага до його ціни. Припустимо, покупець повинен зробити вибір між соком і мінеральною водою. Корисність соку він оцінює в 10, а мінеральної води - в 6 ютилів. Якщо стакан соку коштує 25 центів, а стакан мінеральної води - 10 центів, то зважена корисність соку 10/25, а мінеральної води 6/10. За даних умов більшу корисність покупець отримає від склянки мінеральної води.
Перша одиниця товару А володіє найбільшою корисністю в розрахунку на один долар, рівний 21 Ютіліт. Зважена гранична корисність першої одиниці блага В становить 20 ютилів. На покупку цих товарів споживач витрачає 30 доларів. Далі за рівнем зваженої корисності йде друга одиниця товару В (19 ютилів), потім - друга одиниця товару А і третя одиниця товару В, корисно
Таблиця 7.3. Гранична корисність товарів А і В для покупця
ність кожній з яких у розрахунку на один долар становить 18 ютилів. Якщо покупець Окупить два блага А і три блага В, то він витратить 80 дол. щонайкраще. Він отримає максимальну корисність від своїх покупок. У нього не буде підстав намагатися по-іншому розподілити свій дохід, тому що будь-яка інша комбінація товарів А і В при існуючих цінах і наявних грошових коштах дасть меншу сумарну корисність. Тому можна сказати, що стану рівноваги покупець досягне саме при такому розподілі свого доходу між товарами А і В.
Дане правило може бути використано не тільки при здійсненні споживчого вибору, а й при розподілі обмежених ресурсів між альтернативними сферами використання.