| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 1. Предмет і метод вивчення меркантилістів | ||
|
Тим часом практично всі економісти сучасності одностайні як у тому, що меркантилізм позначив перехідний період у зародженні економічної науки як самостійної галузі людських знань у соціально-економічній сфері, так і в тому, що завдяки меркантилізму прийшло розуміння стримуючих ознак науково-технічного прогресу в доіндустрі-альної економіці. Латинські («mercari» - торгувати), англо-французьким («mercantile» - торговий) та італійські («mercante» - торговець, купець) корені в слові «меркантилізм», звичайно ж, не дають повного уявлення про суть меркантилістською системи, «принципи» наукового світогляду якій панували протягом XVI-XVIII століть. Зокрема, ідеологи меркантилізму були переконані, що тільки гроші (золоті і срібні) і скарби уособлюють багатство нації, держави. Примноження багатства, вважали вони, вимагає протекціоністських заходів з регулювання зовнішньої торгівлі і того, щоб заохочувався експорт, стримувався імпорт і всіляко підтримувалася національна промисловість. Поряд з цим через відсутність належних теоретичних знань в галузі наро-донаселенія меркантилісти вважали можливим підтримка низького рівня заробітної плати завдяки зростанню населення (пропозиції робочої сили). За меркантилістською концепції досягнення активного торгового балансу ув'язується неодмінно з заходами державного втручання, а джерелом багатства вважається нееквівалентний обмін в результаті торгових взаємовідносин з іншими державами. Причому не тільки меркантилісти, а й переважна частина представників витіснили їх згодом класичної політичної економії, безумовно, вірили в абсолют-ву владу освіченої деспотії, тобто в монархію, і були вельми далекі від істинних принципів демократії. Характеризуючи систему меркантилістів як систему практичної політики, І. Кондратьев3 та інші сучасні економісти передусім мають на увазі ту обставину, що промислове виробництво в той період контролювалося головним чином торговим капіталом, тобто купцями. Завдяки останнім ця сфера стала розвиватися на комерційній основі, і її масштаби вийшли далеко за межі міст. Пояснювалося це тим, що аж до кінця XVIII в. переважно надомне виробництво не мало дорогого обладнання і тому, підключаючись до сфери промислової діяльності, які добре знали кон'юнктуру ринку купці мало чим ризикували, перетворивши її в кінцевому рахунку в якийсь придаток торгівлі. Як очевидно, меркантилісти хоча і не погоджували між собою ні принципів, ні загальний аналітичний інструментарій, але проте протягом трьох століть дотримувалися загальних «принципів» наукового світогляду. Ось як лаконічно в шести тезах сформулював їх (принципи) М. Блауг4: золото і скарби будь-якого роду як вираз суті багатства; регулювання зовнішньої торгівлі з метою забезпечення припливу в країну золота і срібла; підтримка промисловості шляхом імпорту дешевої сировини; протекціоністські тарифи на імпортовані промислові товари; заохочення експорту, особливо готової продукції; зростання населення для підтримки низького рівня заробітної плати. Однак подібного роду теоретичні установки, засновані на протекціоністських настрої в галузі державного ре-гулювання зовнішньої торгівлі, наївне ототожнення грошей і багатства, всемірне схвалення громадських робіт та інші по-стулати меркантилістів справді розташовують до безглуздим з позицій сьогоднішньої економічної науки висновків про «обов'язки» держави забезпечувати населення робочими місцями, дотри-живатися політики «знищ сусіда» заради збагачення власного народу і т.п. Таким чином, меркантилізм як перша школа економічної думки періоду зароджуються ринкових економічних відносин має цілий ряд теоретико-методологічних особливостей. Їх суть зводиться до того, що меркантилісти: в якості предмета вивчення (економічного аналізу) воліють розгляд проблем сфери обігу, при-ніж у відриві від проблематики сфери виробництва; в якості методу вивчення використовують в основному емпіризм, що приводить до опису на каузальною основі зовнішніх проявів економічних явищ і виключає можливість системного аналізу всіх сфер економіки; виникнення грошей вважають наслідком штучного винаходу людей, а самі гроші ототожнюють з багатством; походження вартості (цінності) грошей трактують у зв'язку з «природною природою» золотих і срібних грошей і їх кількістю в країні; підвищення пропозиції праці пов'язують з необхідністю більш низькою, а не високої заробітної плати; економічне зростання розглядають як наслідок примноження грошового багатства країни завдяки державному регулюванню зовнішньої торгівлі і досягненню позитивного сальдо торгового балансу і т.д. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||