| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 3. Передумови військового комунізму | ||
|
Почалася розруха. Вона проявлялася у катастрофічному скороченні промислового виробництва. У 1920 р. було отримано в 8 разів менше промислової продукції, ніж у 1913 р. Продуктивність праці, тобто середня кількість продукції на робітника, впала в 4 із зайвим рази. А це означає, що відбувалося не тільки ко-кількісного. але й якісна зміна - від машин повер-щались до ручної праці. Однією з головних труднощів було становище з паливом. Головні вугільні та нафтові райони, Донбас і Кавказ, були відрізані, тому довелося перемикатися на дрова і торф. Для населення була введена дров'яна повинність: кожен працездатний людина повинна була за півмісяця заготовити 2 кубічних сажні, 16 кубометрів. Клесів у спішному порядку проводилися залізні дороги. Без металу і палива не могло діяти машинобудування. Більшість машинобудівних заводів було закрито, в останніх діяли тільки окремі цехи, в яких техніка переважно ремонтувалася. Бавовняні фабрики припинили роботу, бо не було бавовни. У вкрай важкому положенні знаходився транспорт. Громадянська війна йшла в основному вздовж доріг. По залізницях йшли військові ешелони, а бронепоїзда були одним з традиційних бойових засобів. Але війна руйнує. З 70 тис. верст залізниць європейської Россіітолько 15тис. залишалися незруйнованими, 60% паровозів вийшло з ладу. Природно, точні графіки та розкладу не дотримувалися. Нерідко поїзд зупиняв-ся, і пасажири виходили заготовляти паливо для паровоза - ламали навколишні паркани та сараї. Особливо суттєвою стороною розрухи було те, що питома вага великої, фабрично-заводської промисловості скорочувався; ці підприємства не могли діяти без налагоджених зв'язків, без регулярного надходження палива і сировини. І в міру того, як вони припиняли роботу, все більш преобладавшими ставали дрібні, дрібнотоварне, кустарні і напівкустарні закладу. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||