6.3 ПІДПРИЄМСТВО У РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ
У розвинутій ринковій економіці підприємства різноманітні. Вони займаються виробництвом товарів, їх реалізацією, наданням найрізноманітніших послуг - фінансових, посередницьких, інформаційних, консультативних, науково-дослідних. За сферами підприємницької діяльності вони можуть бути промисловими, агропромисловими, сільськогосподарськими, будівельними, транспортними, телекомунікаційними, торговельно-посередницькими, венчурними, рекламними, інжиніринговими, юридичними і т.д. Залежно від розміру виділяють найдрібніші, засновані на особистій праці товаровиробника; дрібні (чисельність працівників 10 - 15 осіб); середні (чисельність 50 - 500 осіб); великі (чисельність 500 осіб, як правило, акціонерні товариства).
Різноманіття можливих положень окремих фірм у конкретної економічної ситуації на ринку визначається різною націленістю їх функціонування. Це може бути бажання вижити при несприятливій економічній кон'юнктурі, мінімізація збитків, завоювання нового сегменту ринку або максимізація прибутку і т.д.
Для суспільства в цілому основним результатом діяльності фірми будуть: економічне зростання, надходження від податків, зрівнювання влади, зрівнювання доходу, збереження навколишнього середовища.
Для місцевого самоврядування (громади): збереження природних ресурсів, добробут громади.
Для власника акцій фірми: зростання доходів, зростання вартості акцій.
Для кредиторів: зростання вартості акцій.
Для споживачів: стабільність доходів, справедливі ціни, забезпечення вибору, задоволення потреб.
Для керуючих підприємством: зростання доходів, професійний інтерес.
Для працівників підприємства: зайнятість, рівень оплати, дозвілля, умови праці, задоволення від роботи.
Прийняття широких довгострокових заходів по реалізації мети складає зміст стратегії (ділової політики) фірми. Формування стратегії обумовлюється аналізом зовнішніх і внутрішніх факторів діяльності фірми.
Планування комерційної діяльності фірми входить в системи організації управління і визначається його метою. Маючи в своєму розпорядженні факторами виробництва і з'єднуючи їх в різних технологіях, фірма випускає готові товари і пропонує їх на ринку.
На вибір стратегії фірми впливають зовнішні і внутрішні фактори середовища. До зовнішніх факторів середовища відносять місткість ринку, наявність конкурентів, державне регулювання даного ринку. Ко внутрішнім чинникам фірми відносять: імідж фірми, можливості випуску продукції, фактори виробниц-ства
Q = F (L, K),
де Q - вихід продукції; L, К - різне поєднання факторів виробництва. Модифікацією виробничої функції є изокванта.
Ізокванта - крива, геометричне місце точок, відповідних всім варіантам виробничих факторів, використання яких забезпечує однаковий обсяг випуску продукції (рис. 12). Графік, на якому представлений набір ізоквант, називається картою ізоквант.
Специфіка аналізу діяльності фірми залежить від періоду часу, протягом якого реалізується виробнича функція. Короткостроковий період - протягом якого виробничі функції залишаються фіксованими. Довгостроковий період - відрізок часу, достатній для внесення змін в усі фактори виробництва.
Для аналізу діяльності фірми в короткостроковий період використовуються такі показники:
загальний, середній і граничний продукт;
загальні, середні, граничні , постійні та змінні витрати;
- сукупний, середній і граничний дохід. Загальний продукт (total product) - це кількість економічного блага, вироблене з використанням деякої кількості фактора виробництва. Розділивши загальний продукт на витрачений кількість змінного фактора, можна отримати середній продукт (average product)
Граничний продукт (marginal product) визначається як приріст сукупного продукту, отриманий в результаті нескінченно малих збільшень кількості використаного змінного фактора
Зі зростанням використання якого виробничого фактора за інших рівних умов рано чи пізно досягається така точка, в якій додаткове застосування змінного фактора веде до зниження спочатку відносного, а потім і абсолютного обсягів випуску продукції. У цьому полягає закон спадної граничної продуктивності. Тому при визначенні розмірів підприємства слід враховувати той факт, що розширення виробництва доцільно доти поки граничний продукт більше або дорівнює середньому продукту.
Витрати виробництва - витрати на придбання факторів виробництва.
Рис. 13
Недоліки діляться на явні, до яких відносять насамперед зовні оплачувані витрати на придбання ресурсів, і неявні - це зазвичай внутрішні витрати на сировину і фактори виробництва, які неоплачувані унаслідок приналежності власникам виробництва. Різниця між явними і неявними витратами дозволяє визначити поняття прибутку в економічній теорії (рис. 13). Витрати виробництва можна класифікувати не тільки залежно від того, які ресурси використовуються, будь то ресурси фірми або зовнішніх власників. Можлива класифікація в залежності від впливу на них збільшення масштабів виробництва (табл. 7).
7.Определение постійних, змінних, загальних, середніх і граничних витрат виробництва
TR = PQ.
Граничний дохід (marginal revenue) - приріст до загальної виручки фірми, викликане збільшенням її продажів на додаткову одиницю товару
У яких би умовах ні діяла фірма, вона повинна прагнути до максимізації прибутку або мінімізації збитків. При вирішенні цих проблем фірмі слід керуватися такими правилами:
Фірма повинна припинити виробництво, якщо ТЯ від продажу будь-якого обсягу її продукції не перевершує УС виробництва даної кількості товарів і послуг. Іншими словами, щоб Р <Лус.
Щоб домогтися максимального прибутку, фірма повинна робити такий об'єм продукції, при якому МЯ = МС.
На ринку досконалої конкуренції жодна з фірм не впливає на ціну своєї продукції, а Р = МЯ, тому максимізація загального прибутку (Рг = МЯ - МС) досягається тоді, коли Р = МС. При цьому, якщо Р> МС, то виробництво можна розширити. Якщо Р <МС, то виробництво треба скорочувати (рис. 14).
На ринку недосконалої конкуренції, щоб отримати максимальний прибуток обсяги виробництва та реалізації слід збільшувати до тих пір, поки МЯ> МС, якщо МЯ <МС, виробництво слід скорочувати, якщо МЯ = МС, фірма отримує максимальний прибуток.
Рис. 14
Важливу частину витрат виробництва фірми становить плата за фактори виробництва або ресурси. Ціна на ресурси в ринковій економіці формується через взаємодію попиту і пропозиції аналогічно цінам готової продукції. Однак ринки ресурсів мають свої особливості. Так, попит на ресурси є вторинним або породженим, так як цікавить підприємця ні сам по собі, а лише як засіб отримання прибутку. Пропозиція ж ресурсів є нееластичним за ціною, так як не може бути збільшено в короткостроковий період. Важливе значення має і той факт, що на ринку ресурсів підприємство виступає як покупець. Виробниками є власники ресурсів, тому ціна ресурсу буде доходом його власника: ціна природних ресурсів - рента, ціна праці - заробітна плата, ціна виробничого капіталу, або інвестиційних ресурсів, - відсоток. Фірма прагне вибрати таке поєднання використовуваних ресурсів, яке забезпечить їй мінімальні витрати. Це можливо, якщо гранична прибутковість кожного ресурсу (marginal revenue product) пропорційна його ціні
Ціноутворення на ринку ресурсів залежить від безлічі факторів, основні з яких отраже-ни в таблиці 8.
8 Фактори ціноутворення на ринку ресурсів
Кардинальне вирішення проблеми зниження витрат можливе тільки в умовах стабільного економічного зростання, активної інвестиційної та інноваційної діяльності, структурних перетвореннях. У цих процесах не все залежить від підприємства. Величезна роль тут відводиться державі.