|
- термін Віденської конвенції 1961 р., озна-чающий особа, на яку акредитує, покладено обов'язок діяти в цій якості (ст. 1 Конвенції). Глава представництва вважається таким, що приступив до виконання своїх функцій в державі перебування залежно від практики, яка існує в цій державі, яка повинна застосовуватися одноманітно, або з моменту вручення своїх вірчих грамот, або з моменту повідомлення про своє прибуття та подання засвідчених копій вірчих грамот міністерству закордонних справ держави перебування або іншому міністерству, стосовно якого є домовленість (ст. 13 Конвенції).
Глави дипломатичних представництв поділяються на три класи: а) клас послів і нунціїв, які акредитуються при главах держав, та інших глав представництв еквівалентного рангу; б) клас посланників та інтернунціев, акредитуються при главах держав; с) клас повірених у справах, які акредитуються при міністрах закордонних справ (ст. 14 Конвенції). Клас, до якого повинні належати глави представництв, визначається за згодою між державами (ст. 15 Конвенції).
Порядок, дотримуваний в кожній державі при прийомі глав представництв, повинен бути однаковий щодо кожного класу (ст. 18 Конвенції). Якщо пост глави представництва вакантна або якщо глава перед-ставництва не може виконувати своїх функцій, тимчасово виконуючим обов'язки глави представництва є тимчасовий повірений у справах. Прізвище тимчасового повіреного в справах повідомляється міністерству закордонних справ держави перебування або іншому міністерству, стосовно якого є домовленість, або главою представництва, або, якщо він не в змозі це зробити, міністерством закордонних справ акредитуючої держави (ст. 19 Конвенції).
Представництву та його голові належить право користуватися прапором і емблемою акредитуючої держави на приміщеннях представництва, включаючи резиденцію глави представництва, а також на його засобах пересування (ст. 20 Конвенції).
Акредитує, і глава представництва звільняються від усіх державних, районних і муніципальних податків, зборів і мит щодо приміщень представництва, власних або найманих, крім таких податків, зборів і мит, що являють собою плату за конкретні види обслуговування. Зазначене звільнення не стосується тих податків, зборів і мит, якими, відповідно до законів держави перебування, обкладаються особи, що укладають контракти з акредитує, або головою представництва (ст. 23 Конвенції).
|