| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
1. Передісторія перебудови. Передумови її виникнення | ||
|
Перший з них, комуніст-консерватор за переконаннями і багаторічний шеф КДБ, запам'ятався народу тим, що приступив до серйозної боротьби з корупцією, включаючи середню та вищу ланки держапарату, і зміцнення трудової дисципліни. Другий генсек почав з того, що запросив на Пленум ЦК КПРС близько півсотні розжалуваних Андроповим високопоставлених ап-паратчіков. Знову по всій країні зазвучали пропагандистські фанфари про небувалі успіхи соціалізму і «зримих паростках комунізму». Тим часом у старіючої партійно-державної еліти поступово зміцнилися позиції відносно молодих і енергійних політиків, не тільки боролися за владу, а й готових більшою чи меншою мірою до оновлення системи. У березні 1985 р. Генеральним секретарем ЦК КПРС став М. С. Горбачов, Головою Ради Міністрів СРСР - Н. І. Рижков (в де-кабріо 1990 його змінив В. С. Павлов). Так розпочався наступний і останній етап в історії СРСР, названий незабаром «пере-будівництвом». Рішення горбачовської адміністрації часто не йшли попереду суспільних процесів і не направляли їх, а йшли за ними - з нульовою в таких випадках результативністю. У величезній мірі це пояснювалося запізнілістю реформ, глибиною загальної кризи, який встиг охопити основні ланки системи. Зіграло негативну роль й інша обставина - у перші роки «перебудови» не було серйозних соціально-політичних сил, здатних чинити тиск на державне керівництво, спонукаючи його шукати ефективні та адекватні ситуації рішен-ня. У суспільстві було лише досить абстрактне бажання пе-ремінь; до усвідомленої готовності широких мас до радикальних перетворень, до зміни моделі суспільного розвитку ще належало пройти великий і важкий шлях. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||