5.3. ПРИНЦИПИ КРЕДИТУВАННЯ
терміновість;
зворотність;
платність.
Принцип терміновості означає, що кредит видається на чітко зазначений термін. Цей термін обумовлюється в кредитному договорі. Існує кілька способів вказівки терміну погашення кредиту, а саме:
повернення всієї суми основного боргу і відсотків по ньому за фіксованою ставкою в чітко встановлені періоди часу;
повернення суми основного боргу у чітко визначені проміжки часу, для кожного з яких встановлена своя процентна ставка, тобто це кредит з плаваючою процентною ставкою (ролл-Овернь);
повернення в чітко встановлені періоди часу лише суми відсотків по кредиту і повернення після закінчення терміну дії кредитного договору всієї суми основного боргу за кредитом;
вказується не час повернення кредиту і відсотків по ньому, а тільки умови їх повернення. Наприклад, повернення кредиту з пер-вому вимогу кредитора (онкольний кредит), порядок погашення кредиту (овердрафт, контокорентний кредит). Терміновість кредиту означає його повернення.
Принцип поворотності кредиту полягає в тому, що по закінченню терміну кредитного договору позикові гроші повинні бути повернуті кредитору в повній сумі (основний борг) і з відсотками. У разі неповернення кредиту в строк позичальникові нараховуються пені (тобто штрафні санкції), розмір яких встановлюється в кредитному договорі. Для гарантії повернення фінансового кредиту використовують різні види забезпечення цього повернення.
Основними видами забезпечення кредиту є порука, гарантія, застава, страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту.
Поручителем може виступати будь-який господарюючий суб'єкт (банк, асоціація, підприємство і т. п.). Порука - це договір з односторонніми зобов'язаннями, за допомогою якого поручитель бере зобов'язання перед кредитором сплатити при необхідності за-боргованість позичальника. Договір поруки служить доповненням до кредитного договору і засвідчується нотаріусом. Договір поруки застосовується, коли позичальником є громадянин. Гарантія - це вид поручництва, застосовуваний тільки між юридичними особами. Гарантія означає зобов'язання гаранта виплатити за гарантованого певну суму при настанні гарантійного випадку. На відміну від поручительства гарантія не є актом, що доповнює кредитну угоду. Вона оформляється гарантійним листом.
Забезпечення кредиту у формі поручительства або гарантії передбачає право банку (кредитора) на безумовне списання коштів у необхідних розмірах з рахунків поручителя або гаранта у разі непогашення в установлений строк позичальником зобов'язання по отриманому кредиту.
Застава як спосіб забезпечення виконання зобов'язань перед креди-тором регулюється Законом РФ від 29 травня 1992 р. № 2872-1 «Про заставу».
В основі заставних операцій лежать наступні основні положення:
Заставне право на майно переходить разом з ним до будь-якого новому набувачу даного майна.
Гарантією виконання вимог кредитора-заставодержателя є тільки певне майно боржника, тобто тільки те майно, яке відповідно до законодавства РФ може бути відчужено.
Кредитор (заставодержатель) у разі неповернення позичальником (заставодавцем) боргу має право звертати стягнення на заставлене майно, в тому числі шляхом його продажу, тобто відчуження його від заставодавця.
Існують два види застави:
а) застава із залишенням майна у заставодавця;
б) застава з передачею закладеного майна заставодержателю (за-клад).
У підприємців більшою популярністю користується заставу з залишенням закладеного майна у заставодавця, так як він дозволяє їм продовжувати вести підприємницьку діяльність, використовуючи закладене майно.
У ході даного страхування позичальник кредиту в банку укладає зі страховою компанією договір страхування. Договір страхування при-лагается до кредитного договору. На практиці застосовується потрійний договір страхування, який укладається між страховою компанією, банком і позичальником. Термін страхування відповідає терміну, на який був виданий кредит. Договір страхування передбачає, як правило, відшкодування банку з боку страховика 50-90% суми неповерненого позичальником кредиту у встановлений термін і відсотків по ньому.
Відповідальність страховика за договором страхування настає зазвичай через 20 робочих днів після простроченої позичальником дати погашення кредиту, зазначеної в кредитному договорі. Страхова компанія зобов'язана виплатити банку як кредитору страхове відшкодування протягом 15 робочих днів після настання даного страхового випадку.
Потрійний договір страхування повинен чітко передбачати, на які цілі видається і, отже, страхується сам кредит, а також послідовність (тобто терміни) повернення кредиту банку та ін У договорі особливу увагу приділяють тим умовами, які звільняють страховика від відповідальності. У договорі страхування слід уникати нечітких формулювань, таких термінів, як «до 50%», «не менше 50%» і т. п., які можуть спричинити відповідні негативні наслідки.
Важливою умовою забезпечення повернення кредиту є оцінка кредитоспроможності позичальника та надання кредиту тільки кредитоспроможності та платоспроможності позичальника.
Під кредитоспроможністю господарюючого суб'єкта розуміються наявність у нього передумов для одержання кредиту і здатність повернути його в строк. Кредитоспроможність позичальника характеризується його акуратністю при розрахунках за раніше отриманими кредитами, його поточним фінансовим станом і перспективами зміни, здатністю при необхідності мобілізувати грошові кошти з різних джерел.
Перш ніж надати кредит, банк визначає ступінь ризику, який він готовий взяти на себе, і розмір кредиту, який може бути наданий.
Аналіз умов кредитування припускає вивчення наступних питань:
| «солідність» позичальника, яка характеризується своєчасністю розрахунків по раніше отриманих кредитах, якісного представлення звітів, відповідальністю і компетентністю керівництва;
«здатність» позичальника виробляти конкурентоспроможну продукцію;
«доходи». При цьому проводиться оцінка прибутку, одержуваної банком при кредитуванні конкретних затрат позичальника в порівнянні з середньою прибутковістю банку. Рівень доходів банку повинен бути пов'язаний зі ступенем ризику при кредитуванні. Банк оцінює розмір одержуваної позичальником прибутку з точки зору можливості сплати банку відсотків при здійсненні нормальної фінансової діяльності;
«мета» використання кредитних ресурсів;
«сума» кредиту. Вивчення цього питання проводиться виходячи з проведення позичальником заходу ліквідності балансу, співвідношення між власними і позиковими засобами;
«погашення». Це питання вивчається шляхом аналізу повернений-ності кредиту за рахунок реалізації матеріальних цінностей, наданих гарантій, і використання заставного права;
«забезпечення» кредиту, тобто вивчення статуту і положення з точки зору визначення права банку брати в заставу під видану позичку активи позичальника, включаючи цінні папери.
Ліквідність господарюючого суб'єкта - це його здатність швидко погашати свою заборгованість. Вона визначається співвідношенням величини заборгованості і ліквідних коштів, тобто засобів, які можуть бути використані для погашення боргів (готівкові гроші, депозити, цінні папери, елементи оборотних коштів тощо). По суті, ліквідність господарюючого суб'єкта означає ліквідність його балансу. Ліквідність балансу виражається в ступені покриття зобов'язань господарюючого суб'єкта його активами, термін перетворення яких в гроші відповідає терміну погашення зобов'язань. Ліквідність означає безумовну платоспроможність господарств суб'єкта і припускає постійну рівність між активами і зобов'язаннями як по загальній сумі, так і за термінами на ступления.
Залежно від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в грошові кошти, активи господарюючого суб'єкта поділяються на такі групи:
А, - найбільш ліквідні активи. До них відносяться всі грошові кошти (готівкові та на рахунках) і короткострокові фінансові вкладення (цінні папери).
Маємо:
на початок року At = 948 тис. руб.;
На кінець року А, = 923 тис. руб .
А - швидко реалізованих активи. Вони включають дебіторську заборгованість та інші активи.
Маємо:
на початок року А2 = 378 тис. руб.;
На кінець року А2 = 382 тис. руб.
А, - повільно реалізовані активи. Сюди входять статті активу «Запаси», за винятком статті «Витрати майбутніх періодів», а також статті «Довгострокові фінансові вкладення».
Маємо:
на початок року А, = 3709 тис. руб.;
На кінець року Ад = 3810 тис. руб .
А4 - важкореалізовані активи. Це «Основні засоби», «Нематеріальні активи», «Незавершене будівництво».
Маємо:
на початок року А4 = 29 800 тис. руб.;
На кінець року А4 = 29 842 тис. руб.
Пасиви балансу групуються за ступенем терміновості їх оплати.
Ilj - найбільш термінові пасиви. До них відносяться кредиторська заборгованість та інші пасиви.
Маємо:
на початок року П. = 350 тис. руб.;
I '**
на кінець року П, = 337 тис. руб.
П2 - короткострокові пасиви. Вони охоплюють короткострокові кредити і позикові кошти.
Маємо:
на початок року П2 = 10 тис. руб.;
На кінець року П2 = 5 тис. руб.
П3 - довгострокові пасиви. Вони включають довгострокові кредити і позикові кошти. В аналізованому господарюючому суб'єктові їх немає. П4 - постійні пасиви. До них відносяться статті розділу «Капітал і резерви». Для збереження балансу активу і пасиву підсумок даної групи зменшується на суму статті «Витрати майбутніх періодів».
Маємо:
на початок року П4 = 34 475 тис. руб.;
На кінець року П4 = 34 615 тис. руб.
Для визначення ліквідності балансу слід зіставити підсумки наведених груп по активу і пасиву. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо: А,? П,, А ^ П,,
А,> П3,
а4> п4.
Дані табл. 5.1 показують, що позичальник має високу ліквідності, яка за рік зросла.
Принцип платності кредиту означає, що гроші, що даються в борг, виступають в якості товару, за отримання якого треба платити, тобто кредит - це купівля грошей в розстрочку. Відсоток за кредит є ціна кредиту. Кредит, взятий під низький відсоток, - це «дешеві» гроші, а кредит, взятий під високий відсоток, - це «дорогі» гроші.