Головна
Головна → 
Фінанси → 
Економіка → 
« Попередня Наступна »
М. В. Новіков. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ, 2000 - перейти до змісту підручника

1.2. Принципи і цілі державного регулювання

На початку XX в. економічна роль держави стала настільки значущою, що перша половина нашого століття увійшла в історію як епоха «державно-монополістичного капіталізму» (ГМК). Практика ГМК підштовхнула до ідеї «державного соціалізму» - спробі використовувати економічну міць держави для прискореного соціалістичного перетворення суспільства. Однак це призвело тільки до виникнення «адміністративно-командної економіки».
Сучасна економіка, подолавши крайності альтернативного соціального стану (або «капіталізм», або «соціалізм»), є «соціально-ринкової» («змішаної»). Що це означає?
Неконтрольовані ринкові процеси руйнівні для суспільства і природи. Тому ринкова економіка більш, ніж будь-яка інша, потребує регулювання. Роль регулюючого центру може виконати тільки держава («уряд») - інститут, який представляє все суспільство і володіє правом позаекономічного втручання в економічні відносини. Завдання полягає в тому, щоб знайти оптимальну міру і найбільш ефективні форми державного регулювання економіки, які, не руйнуючи її ринкову природу, в той же час забезпечили б ринковій економіці максимальну соціальну ефективність. Зрозуміло, що нескінченне зміна конкретних об-стоятельств перетворює цю задачу в «вічну» проблему.
Неминучість державного регулювання ринкової економіки постійно народжує спокуса директивного вирішення багатьох економічних проблем. Проте найчастіше результат такого «адміністративного» рішення обертається лише видимістю подолання кризових економічних ситуацій, хоча в деяких сферах пріоритет державного впливу необхідний і ефективний.
Загальна стратегія державного регулювання ринкової економіки базується на наступних принципах.
За інших рівних умов перевагу слід віддавати ринкових форм організації економіки. На практиці це означає, що держава повинна фінансувати лише ті соціально-значущі галузі, які не приваблюють приватний бізнес (через малу прибутковості).
Державне підприємництво повинно не конкурувати, а допомагати розвитку приватного бізнесу. Ігнорування цього принципу здатне привести до штучного домінування державних підприємств над приватними.
Державна фінансова, кредитна та податкова політика має сприяти економічному зростанню та соціальній стабільності.
Державне втручання в ринкові процеси тим ефективніше, ніж у більш «ринкову» форму воно прибраний.
Особливу значимість державне регулювання набуває в період загальногосподарських криз, а також для процесів у сфері міждержавних економічних відносин (імпортно-експортні операції, міжнародна спеціалізація виробництва, валютні відносини).
Таким чином, сучасна ринкова економіка є «державно-регульованої». Більше того, саме держава перетворилася сьогодні в гаранта стабільності, оптимальності та цивілізованості ринкової економіки.
Державне регулювання ринкової економіки переслідує три мети:
мінімізацію неминучих негативних наслідків ринкових процесів;
створення правових, фінансових і соціальних передумов ефективного функціонування ринкової економіки;
забезпечення соціального захисту тих груп ринкового суспільства, положення яких в конкретній економічній ситуації стає найбільш уразливим.
Для досягнення названих цілей сучасна держава своєму розпорядженні потужні засоби регулюючого впливу на ринкову економіку.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz