| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Залучення капіталу через кредитний ринок | ||
|
Економічний інтерес у використанні кредиту пов'язаний з ефектом фінансового важеля. Відомо, що підприємства, що використовують тільки власні кошти, обмежують їх рентабельність величиною, рівною приблизно двом третинам економічної рентабельності. Підприємство, що використовує позикові кошти, може збільшити рентабельність власних коштів залежно від співвідносячи-шення власних і позикових коштів у пасиві балансу і вартості позикових коштів. Інвестиційний кредит виступає як різновид банківського кредиту (як правило, довгострокового), спрямованого на інвестиційні цілі. Кредит видається при дотриманні основних принципів кредитування: повернення, терміновості, цлатності, забезпеченості, цільового використання. Отримання довгострокової банківської позики має ряд переваг перед випуском облігацій, до них, зокрема, можна віднести: більш гнучку схему фінансування, так як умови надання кредиту при отриманні банківської позики можуть динамічно змінюватися відповідно до потреб позичальника; можливість виграшу на різниці процентних ставок; відсутність витрат, пов'язаних з реєстрацією та розміщенням цінних паперів. Кредитний метод інвестування передбачає наявність взаємозв'язку між фактичною окупністю вкладень і поверненням кредиту у строки, визначені договором. Кредит дозволяє відразу почати здійснення інвестиційного проекту, так як, по суті, означає перенесення оплати основної суми боргу на певний термін. Джерелом повернення інвестиційних кредитів та сплати відсотків за ним повинна виступати додатковий прибуток від кредитованого заходу. Основою кредитних відносин банку з позичальниками при видачі банківських позичок є кредитний договір, який регламентує конкретні умови та порядок надання кредиту. Як правило, оформлення інвестиційних кредитів супроводжується наданням техніко-економічного обгрунтування або бізнес-плану. Для отримання довгострокового кредиту позичальник повинен вказати цільове призначення кредиту, привести розрахунки передбачуваних витрат (кошторис витрат), очікуваних доходів клієнта від реалізації креди-туемие заходи, ефективності позики і реальних термінів її окупності, надати гарантії повернення кредиту. У пакеті докумен-тів мають бути посилання на договори, контракти з постачальниками із зазначенням обсягів, вартості, термінів поставок, а також договори з покупцями або заявки від покупців із зазначенням обсягів вартості і термінів поставок. На основі вивчення поданих документів, а також власної інформації про позичальника банк здійснює аналіз його кредитоспроможності та платоспроможності, форм забезпечення повернення-ності кредиту і при отриманні позитивний результатів укладає з позичальником кредитну угоду (договір). У кредитному договорі відображаються: мета отримання позички, вид кредиту, його термін і розміри, величина процентної ставки, вид забезпечення кредиту, порядок надання і погашення кредиту, права, обов'язки і відповідальність банку і позичальника, додаткові умови щодо Угоді кредитора і позичальника. При визначенні процентної ставки за довгостроковими кредитами враховується цілий ряд факторів: середньозважена вартість залучення ресурсів, ступінь ризику, термін погашення позички, витрати з оформлення позички і контролю за її погашенням (аналіз кредитоспроможності, періодична перевірка застави та ін.), середній рівень процентних ставок на ринку кредитних ресурсів, характер відносин між банком і позичальником, норма прибутку, яка може бути отримана при інвестуванні в альтернативні активи. Форми надання інвестиційного кредиту можуть бути різними. Найбільш часто використовуються: термінові позики і поновлювані позики, конвертовані в термінові, кредитні лінії. Термінові позички являють собою позики, що видаються під певну цільову потреба в коштах на конкретний термін. Поновлювані позики, конвертовані в термінові, припускають автоматичне надання і погашення кредиту в рамках певного ліміту і періоду часу (2-3 роки) з подальшим переоформленням в термінові позики. Кредитна лінія відкривається, як правило, надійним позичальникам. При видачі кредиту шляхом відкриття кредитної лінії позичальник отримує право протягом строку її дії користуватися наданими банком коштами в рамках встановленого ліміту. Кредитна лінія може бути невідновлюваної або відновлюваної. При оформленні інвестиційного кредиту часто використовується цільова (рамкова) кредитна лінія, що припускає надання коштів на реалізацію певного проекту. Важливою умовою видачі кредиту є його забезпечення. Основними видами забезпечення, застосовуваними в банківській практиці, виступають: застава, порука, гарантія, страхування кредитного ризику. Особливе місце серед заставних форм фінансування займають довгострокові позики, що видаються під заставу нерухомості - іпотечний кредит. Іпотечний кредит. Характерними рисами іпотечного кредиту є використання як застави нерухомого майна і тривалий термін позики. Іпотечний кредит надається, як правило, банками, що спеціалізуються на видачі довгострокових позик під заставу нерухомості. До таких належать іпотечні та земельні банки. У складі їх ресурсів важливе місце займають кошти, що формуються шляхом випуску іпотечних облігацій. Система іпотечного кредитування передбачає механізм накопичень і довгострокового кредитування під невисокий відсоток з розстрочкою його виплати на тривалі періоди. система, що включає елементи іпотеки та оформлення кредитів під заставу об'єкта нового будівництва з поступовим наданням сум кредиту ; система, що базується на оформлення заставної на наявну нерухомість і отримання під неї кредиту на нове будівництво; система, що передбачає змішане фінансування, при якій поряд з банківським кредитом використовуються додаткові джерела фінансування (житлові сертифікати, кошти громадян, підприємств, муніципалітетів та ін.); система, що припускає укладення контракту на купівлю-продаж наявної нерухомості з відстрочкою передачі прав на неї на строк нового будівництва. Важливою складовою іпотечного кредитування є оцінка майна, що пропонується в якості забезпечення. У разі Неплях-ності позичальника погашення заборгованості буде від-ходити за рахунок вартості застави, тому точність оцінки застави при іпотечному кредитуванні має особливе значення. Оцінка нерухомості визначається рядом факторів, основними з яких є: попит та пропозиція на нерухомість, корисність об'єкта, його територіальне розташування, дохід від використання об'єкта. Оцінка нерухомого майна може проводитися методом калькуляції, методом оцінки за ринковою вартістю, методом ка-капіталізації доходу. Метод калькуляції передбачає оцінку балансової вартості або ліквідаційної вартості об'єкта. В останньому випадку визначається відновна вартість за вирахуванням зносу і можлива сума доходу, яку можна отримати при швидкій розпродажу майна. Метод оцінки пориночной вартості передбачає збір та аналіз інформації про ринок пропозицій і продажів по аналогічних об'єктів. Потім здійснюється коригування цін на основі врахування характеристик, за якими порівнювані об'єкти різняться. Даний метод називають також методом порівняльного аналізу продажів. Метод капіталізації доходу базується на визначенні здатності об'єкта приносити дохід у майбутньому. Він передбачає оцінку потенційного доходу від використання об'єкта, можливих втрат і розрахунок фактичних витрат від експлуатації оцінюваної нерухомості. Іпотечний кредит сприяє розвитку та зміцненню ринкових відносин. Він дозволяє фірмам і компаніям збільшувати обсяги фінансових ресурсів для виробничого інвестування на довгостроковій основі. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||