Проблеми бюджетного фінансування інвестицій
Необхідність вирішення цієї проблеми доповнюється тим, що перекоси в державній інвестиційній політиці одночасно є причиною відсутності або суттєвого викривлення орієнтирів для приватних інвесторів. Аналіз свідчить про наявність певної залежності між державними пріоритетами та інвестиційними мотиваціями приватних інвесторів, яку необхідно враховувати при розробці перспективних напрямів інвестиційної політики.
В іншому випадку не вдасться сформувати основу для проведення загальнодержавної інвестиційної політики та узгодження інтересів інвесторів різних рівнів, а заходи, що вживаються будуть як і раніше носити переважно пасивний характер і не забезпечувати запланованих результатів. Слід також враховувати, що недостатня і безсистемна підтримка окремих виробників чи регіонів знижує стимули до накопичення і пос-ледующему самофинансированию і не сприяє формуванню ринкової поведінки господарюючих суб'єктів.
При аналізі питання про можливості державної інвестиційної підтримки виробників не можна не враховувати крайню обмеженість бюджетних коштів. Разом з тим в сучасних умовах не менше значення набувають підвищення якості обгрунтування і чіткості реалізації інвестиційної політики, облік ступеня опрацьованості і реальності бюджетного планування.
У російській економіці, де домінують негрошові форми розрахунків, складання реальних прогнозів обсягу грошової маси вельми утруднено. Бюджетна політика розробляється в умовах фактора невизначеності, що погіршує складність як складання реального бюджету, так і виконання прийнятого бюджету.
Використання міжнародного досвіду з реалізації державних інвестицій як пріоритетного фактора економічного зростання не може бути успішним без урахування сучасного стану російських державних фінансів і необхідності перебудови бюджетної системи. Так, одним із вдалих прикладів реформування економіки за рахунок державних інвестицій є досвід Німеччини, бюджетна система якої на відміну від російської характеризується отлаженностью, що виражається в чіткому виділенні поточних та інвестиційних витрат, контролі над цільовим використанням бюджетних коштів, встановлення та дотримання граничного обсягу фінансування бюджетного дефіциту за рахунок кредитів сумою передбачених інвестиційних витрат (так зване Золоте правило, встановлене ст. 115 Основного Закону ФРН).
У російській економіці, як переконливо показують підсумки реформ, зростання державних витрат непродуктивного характеру не компенсувалося відповідним збільшенням ін-вестиционного витрат бюджету. Навпаки, воно виступило одним з факторів, що обумовлюють скорочення державних цент-ралізованного інвестицій, ослаблення інвестиційної функції го-державу.
Важливою проблемою, пов'язаною з використанням державних інвестицій, є їх низька порівняно з приватними інвестиціями ефективність. Дані про реалізацію федеральних програм підтверджують, що використовувані при розподілі державних фінансових ресурсів підходи не сприяють зростанню ефективності інвестування та реструктуризації національної економіки. За заявою міністра фінансів, в результаті розпилення державних коштів між численними підприємствами та проектами з наданих з 1992 р. на поворотній основі 50 млрд руб. до бюджету повернулася лише мала частина цих ресурсів.
Відсутність системної основи в організації інвестиційного процесу, недостатня ступінь опрацьованості і реальності бюджетного планування з'явилися причинами постійного недофінансування державних інвестиційних програм. Так, в 1995 р. на державні інвестиції з бюджету було виділено 49% коштів з мінімально запланованих. Конверсійні програми були профінансовані на 25%, а по об'єктах, які фінансуються на конкурсній основі, було виділено тільки 10% передбачених на ці цілі асигнувань. Чи не була виконана федеральна інвестиційна програма, федеральні цільові програми були профінансовані на 60%. В цілому з державних інвестицій, що фінансуються з федерального бюджету, кредиторська заборгованість на кінець року склала близько 5 трлн неденомінованих рублів. На її погашення в бюджеті 1996 було передбачено тільки 2,2 трлн руб., А інша частина повинна була бути погашена за рахунок поточного фінансування 1996 р., що створило додаткові труднощі фінансового забезпечення інвестиційної програми 1996
У м. ситуація у сфері державного інвестування різко погіршилася. Державні інвестиції були профінансовані на чверть річного ліміту, а кошти, намічені до розміщення на конкурсній основі для реалізації швидко окупаються комерційних проектів, практично не виділялися. З 358 найважливіших виробничих і соціальних об'єктів, які повинні були бути введені в лад, були прийняті до експлуатації лише чотири.
У 1997 р. продовжувалося зниження активності в сфері державних інвестицій. Поряд з браком фінансування традиційних напрямів бюджетних витрат не вдалося реалізувати розширення бюджетного фінансування в рамках і через механізм Бюджету розвитку (табл. 15.1), який був сформований як складова частина федерального бюджету, акумулююча капітальні витрати федерального бюджету і призначена для кредитування, інвестування та гарантійного забезпечення інвестиційних проектів.
Державні інвестиції були профінансовані у розмірі 8,0 трлн руб., Або на 59,8% уточненого ліміту з урахуванням секвестру; з них тільки 2,3 трлн руб. направлено на реалізацію цільових програм та інвестиційних проектів. При цьому мали місце значні затримки фінансування інвестицій в рамках державної підтримки високоефективних комерційних проектів.
За 1995-1997 рр.. на інвестиційні конкурси було представлено 1000 проектів кошторисною вартістю 52 трлн неденомінованих рублів. Переможцями конкурсів були визнані 230 проектів, загальний обсяг державного фінансування по яких склав близько 2 трлн руб. Кошти на ці цілі були передбачені у федеральному бюджеті, проте їх фінансування не було забезпечено в повному обсязі .. Заборгованість переможцям інвестиційних конкурсів на кінець 1997 р. склала 1,2 трлн руб.
У 1998 і 1999 рр.. скорочення доходів бюджету і проблеми залучення ресурсів для фінансування бюджетного дефіциту ще більшою мірою обмежили можливості держави з фінансування інвестиційних програм. У 1998 р., за даними Міністерства економіки РФ, державні інвестиційні програми були профінансовані на 23,9%.
У 1999 р. проектовані ресурси Бюджету розвитку склали 20775000000 руб., В тому числі; на фінансування експорто-ориен-тувати, імпортозамінних і інших інвестиційних проектів 18,4 млрд руб.; На підтримку експорту високотехнологічної продукції під укладені контракти і реалізацію програм конверсії оборонного виробництва 2 млрд руб.; для надання державних гарантій Уряду Російської Федерації під проекти, здійснювані російськими організаціями, включаючи страхування експортних кредитів, - до 50 млрд руб. Реально із запланованих сум на інвестиційні проекти було вьщеліть всього 6,3 млрд руб.
Дані факти свідчать про необхідність посилення ролі селективного підходу при державному інвестуванні, кон-центрації державних інвестицій на строго визначених при пріоритетних напрямках, жорсткості контролю за засобами Бюджету розвитку, відбором конкурсних проектів.