| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 3. Проблеми заборгованості як фактор нестійкості сучасного світового господарства | ||
|
Зовнішні запозичення збільшують ресурси економічного розвитку, але припускають їх обслуговування: виплату основної суми кредиту; сплату відсотків по кредиту. Разом узяті, ці виплати являють собою прямі вирахування з доходу і заощаджень країни-боржника. При визначенні валютно-фінансових умов міжнародного кредиту кредитор виходить з кредитоспроможності - здатність позичальника отримати кредит - і платоспроможності - спроможності позичальника своєчасно та повністю розрахуватися за своїми зобов'язаннями. Платоспроможність залежить від наявності ресурсів, ко-торимі має країна-боржник, тобто від обсягу її ВНП, а також експортної бази. Стратегія виходу з кризи платоспроможності залежить від того, які фактори його породжують. В одних країнах вирішальну роль у розвитку боргової кризи відіграють зовнішні фактори, в інших - внутрішні. До зовнішніх факторів належать: погіршення умов зовнішньої торгівлі; падіння попиту на світовому ринку на експортні товари країни-боржника, погіршення умов міжнародного кредитування. У числі внутрішніх чинників - бюджетний дефіцит, інфляція, завищений валютний курс, неефективність і збитки державних підприємств та ін Криза платоспроможності має важкі соціально-економічні наслідки для країни-боржника: гостра нестача конвертованої валюти; зниження імпорту споживчих товарів, сировини, машин, обладнання; згортання виробництва; скорочення капіталовкладень; падіння життєвого рівня населення. Однією з найгостріших невирішених проблем кінця XX - початку XXI в. є проблема міжнародної за-боргованості. Для аналізу рівня і динаміки зовнішнього боргу, здатності країни продовжувати обслуговувати зовнішній борг, використовуючи валютні надходження, Світовим банком примі-няются такі співвідношення: відношення загальної суми зовнішнього боргу до експорту товарів і послуг; відношення загальної суми зовнішнього боргу до валового національного доходу; ставлення платежів з обслуговування боргу до експорту товарів і послуг; відношення міжнародних резервів до імпорту товарів і послуг; частка короткострокового боргу в загальній сумі зовнішнього боргу; частка боргу міжнародним організаціям у загальній сумі зовнішнього боргу . Міжнародний досвід пошуку вирішення проблеми зовнішньої заборгованості економічними методами в даний час грунтується на положенні про те, що існує певний оптимальний рівень зовнішньої заборгованості країни, який дозволяє їй продовжити обслуговувати зовнішній борг (боргова крива Лаффера). З точки зору кредитора найбільш розумна політика управління зовнішнім боргом країн полягає в тому, щоб шляхом реструктуризації боргу підтримувати платоспроможність країн-боржників на оптимальному для кредитора рівні. Країни з високим рівнем заборгованості проводять політику, засновану на стабілізаційною програмою Міжнародного валютного фонду, яка передбачає: скасування або лібералізацію валютного та імпортного контролю; зниження обмінного курсу місцевої валюти; проведення жорсткої внутрішньої антиінфляційної програми, включаючи контроль за кредитами банків, урядовий контроль за дефіцитом державного бюджету, відмова від індексації ставок заробітної плати, заохочення свободи ринків; відкриття економіки світовому господарству і заохочення іноземних інвестицій. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||