§ 2. Міжнародний кредит: сутність, функції, принципи
Міжнародний кредит бере участь у кругообігу капіталу на всіх його стадіях:
при перетворенні грошового капіталу у виробничий шляхом придбання імпортного устаткування, сировини, палива; в процесі виробництва; при реалізації товарів на світових ринках.
Зв'язок міжнародного кредиту з відтворенням про-є в його принципах:
зворотність, якщо отримані кошти не повертаються, то має місце безповоротна передача грошового капіталу, тобто фінансування;
терміновість, що забезпечує повернення кредиту у встановлені кредитною угодою терміни;
платність, що відображає дію закону вартості та спосіб здійснення диференційованих умов кредиту;
матеріальна забезпеченість, що виявляється в гарантії його погашення;
цільовий характер - визначення конкретних об'єктів позики, його застосування насамперед у цілях стимулювання експорту країни-кредитора.
Міжнародний кредит виконує такі функції, що визначають його специфіку:
перерозподіл позичкових капіталів між країнами для забезпечення потреби розширеного відтворення. Міжнародний кредит сприяє вирівнюванню національного прибутку в середній прибуток і збільшення її маси;
економія витрат обігу в сфері міжнародних розрахунків шляхом заміни дійсних грошей кредитними, а також шляхом розвитку і прискорення безготівкових платежів, заміни готівкового валютного обігу міжнародними кредитними операціями. Економія часу обігу міжнародного позичкового капіталу збільшує час продуктивного функціонування капіталу, забезпечуючи розширення виробництва і зростання прибутків;
прискорення концентрації і централізації капіталу. Залучення іноземних кредитів прискорює процес капіталізації додаткової вартості, розсовує межі індивідуального нагромадження. Кредит дає можливість розпоряджатися у відомих межах капіталом, власністю і працею інших країн;
сприяння перетворенню індивідуальних підпри-ємств в акціонерні товариства або транснаціональні корпорації;
допомогу в регулюванні світової економіки.
Міжнародний кредит класифікується але кільком
ознаками (табл. 2).
Таблиця 2
Класифікація видів кредитів
Крім зазначених ознак класифікація надання кредитів проводиться за традиційними для практики міжнародного запозичення параметрами кредитів:
пільговість - величина процентної ставки, тривалість мораторію, терміну, на час якого позичальник звільняється від повернення кредиту, гнучкість графіка погашення;
організаційно-правові форми надання кредиту - кредитні лінії, разові кредити, овердрафти (дебетові сальдо).
Джерела міжнародного кредиту:
тимчасово вивільнена в підприємств у процесі кругообігу частина капіталу в грошовій формі;
- грошові накопичення держави;
індивідуальні грошові накопичення, що мобілізуються банками По термінах вкладення капітал поділяється на:
середньостроковий і довгостроковий капітал - вкладення капіталу терміном більш ніж на 1 рік (наприклад, державні кредити);
короткостроковий капітал - вкладення капіталу менше ніж на 1 рік (наприклад, торгові кредити).
За призначенням залежно від того, яка зовнішньоекономічна угода покривається за рахунок позикових коштів, різняться:
комерційні кредити, безпосередньо пов'язані із зовнішньою торгівлею товарами і послугами; фінансові кредити , використовувані на будь-які інші цілі, включаючи прямі капіталовкладення, будівництво інвестиційних об'єктів, придбання цінних паперів, погашення зовнішньої заборгованості, валютну інтервенцію;
"проміжні" кредити, призначені для об-слуговування змішаних форм вивозу капіталів, товарів і послуг.
За видами кредити діляться на товарні, надані в основному експортерами своїм покупцям, і валютні, що видаються банками в грошовій формі.
По валюті позики міжнародні кредити розрізняються як надані у валюті країни-боржника або стра-ни-кредитора, у валюті третьої країни або в міжнародній рахунковій валютній одиниці.
З точки зору забезпечення розрізняються забезпечені і бланкові кредити. Державні кредити можуть надаватися як своїм (національним) експортерам, так і країнам-імпорті-рам. В останньому випадку вони даються урядом однієї (більш розвиненою) країни уряду іншої (менш розвиненою) країни з тим, щоб створити для своїх експортерів бла-гопріятние умови для реалізації товарів на ринку даної менш розвиненої країни. Розробка умов договору про пре-доставлених міждержавного кредиту, їх узгодження південь »з позичальником входять до компетенції центральних банків зацікавлених держав. З метою міждержавного кредитування зовнішньоекономічної діяльності часто від-кривают так звані кредитні лінії.
Для державних кредитів характерна класифікація за ознакою - цільове призначення (табл. 3).
Нетрадиційними модифікованими формами екс-кравця кредитування виступають лізинг, форфейтинг, факторинг.
Таблиця 3
Класифікація державних кредитів
Державні кредити
Форфейтинг - така кредитна операція, при якій експортер, отримавши від імпортера акцептовані останнім тратти, продає їх зі знижкою банку або спеціалізованої фінансової фірмі. При настанні терміну оплати тратт імпортер погашає свою заборгованість.
Факторинг обумовлює викуп платіжних вимог до покупця у постачальника товарів / послуг. Мета факторингу - усунути ризик неплатежу як невід'ємну частину будь-якої торгової та кредитної операції. Факторинг, з чисто економічної точки зору, - посередницька операція, являє собою комісійно-посередницьку діяльність, пов'язану з переуступкою банку клієнтом - постачальником неоплачених платежів - вимог (рахунків-фактур) на поставлені товари, виконані роботи, надані послуги і відповідно права одержання (справляння) платежу по ним. Для інвестиційної діяльності характерно проектне фінансування. Проектне фінансування - спеціаль-ні комплексні валютно-фінансові умови для реалі-зації специфічно ризикованого підприємства (проекту), організовуваного спеціально створеної для цих цілей фірмою або філією (дочірнім підприємством) існуючої компанії. Основна відмінність цієї форми фінансування від банківського кредитування полягає в тому, що фірми-за-ні позичальники або філії формуються не за рахунок внутрішніх резервів або отриманої підтвердженої прибутковості, а за рахунок ресурсів проектного фінансування і дають дохід і прибуток тільки після завершення інвестиційного проекту, прокредитувати в рамках програми проектного фі-нансування. Для координації діяльності всіх суб'єктів 192 проектного фінансування нерідко створюються консорціуми - цільові угоди про виробничої, комерційної, фінансової та банківської кооперації.