7.6. Розрахунки по інкасо
Розрахунки по інкасо можуть здійснюватися з акцептом, тобто коли платник підтверджує представлені в його банк документи на списання грошових коштів, так і без акцепту, у випадках, встановлених законодавством (як правило, це відноситься до списання за виконавчими і прирівняним до них документам).
У сучасній практиці інкасова форма розрахунків здійснюється на підставі платіжних вимог і інкасових доручень. Зазначені документи пред'являються одержувачем коштів (стягувачем) до рахунку платника через банк, що обслуговує отримувача.
Платіжна вимога-доручення використовується, як правило, в комерційному обороті і є розрахунковий документ, який містить вимогу кредитора (отримувача коштів) за основним договором до боржника (платника) про сплату певної грошової суми через банк . Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями можуть здійснюватися з акцептом або без акцепту платника. При розрахунках між комерційними організаціями платіжні вимоги без акцепту використовуються тільки у випадку, якщо дана умова встановлено основним договором між контрагентами, а також за наявності в договорі банківського рахунку між платником ком і своїм банком умови про можливість безакцептного списання коштів. У господарській практиці між комерційними організаціями безакцептного платіжні вимоги використовуються досить рідко, в основному розрахунки здійснюються платіжними вимогами, оплачуваними з акцептом платника.
Платіжні вимоги надаються в банк одержувача на бланку встановленої форми. Крім основних реквізитів платіжних документів, зазначених раніше, платіжне вимога повинна містити:
умова оплати (з акцептом або без);
термін для акцепту (термін визначається контрагентами за основним договором, але не повинен бути менше п'яти робочих днів);
дата посилання (вручення) платнику передбачених основним договором документів, що свідчать про виконання постачальником умов договору;
найменування товару , робіт, послуг, реквізити основного господарського договору.
Приймаючий платіжні вимоги банк одержувача (банк-емітент) здійснює перевірку відповідності платіжної вимоги встановленою формою, відповідність підписів та печатки одержувача, а також повноти заповнення всіх зазначених на бланку реквізитів. У разі дотримання всіх правил два примірники платіжної вимоги з реєстром платіжних вимог (перелік вимог по даному платежу і їх основні реквізити) передаються в банк платника (виконуючий банк). Надійшли у виконуючий банк платіжні вимоги перевіряються на відповідність умов даної форми розрахунків умовами договору між банком і платником.
Якщо платник відмовляється від акцепту повністю або частково, то їм у виконуючий банк представляється спеціальну заяву у трьох примірниках, в якому зазначаються мотиви відмови з обов'язковим посиланням на умови договору або норми права. Зокрема, це може бути невідповідність застосовуваної форми розрахунків умовами укладеного основного договору. При повній відмові від акцепту платіжні вимоги і заява платника про відмову з відповідними відмітками виконуючого банку повертаються в банк-емітент для подальшої передачі одержувачу. У разі часткового акцепту в платіжній вимозі обводиться початкова сума і поруч проставляється цифрами і прописом сума, що підлягає до оплати. Заява про часткову відмову разом з одним примірником платіжної вимоги служать підставою для списання грошових коштів з рахунку платника. Другий примірник заяви надсилається в банк-емітент для видачі одержувачу коштів. Всі виникають між платником і одержувачем розбіжності вирішуються у законодавчо встановленому порядку.
При неотриманні виконуючим банком у встановлений термін відмови від акцепту платіжна вимога вважається акцептованим, і на підставі зазначених у ньому реквізитів виконуючий банк здійснює платіж.
Порядок документообігу при розрахунках платіжними вимогами-дорученнями з попереднім акцептом платника наведено на рис. 7.6.
Рис. 7.6. Схема розрахунків з використанням платіжних вимог-доручень, що підлягають акцепту платника
Якщо постачальник представляє в банк-емітент платіжна вимога, в якому зазначено, що оплата по ньому проводиться без акцепту одержувача, то у вимозі робиться вказівка на пункт основного договору, в якому передбачено наступне умова. Безакцептне списання за господарськими договорами вимагає відповідної вказівки такої можливості в договорі банківського рахунку. Крім того, платник при укладенні господарського договору представляє в обслуговуючий його банк відомості про кредиторі (одержувача), які мають право виставляти платіжні вимоги на списання грошових коштів у безакцептному порядку, а також на підставі яких господарських договорів може бути вироблено вказане списання. У разі, якщо умови про безакцептне списання коштів немає в договорі банківського рахунку або платник не представив у банк відомості про одержувачів коштів, платіжна вимога оплачується в порядку попереднього акцепту. При безакцептне списання коштів у разі дотримання виконуючим банком всіх вимог законодавства останнім заперечення платника з приводу списання не приймаються.
у випадках, коли безперечний порядок стягнення встановлено законодавством, в тому числі для стягнення грошових коштів органами, які виконують контрольні функції;
при стягненні за виконавчими листами.
Інкасові доручення можуть застосовуватися і при розрахунках
між комерційними організаціями, якщо умови основного договору, а також договорів банківського рахунку містять таку можливість. У даному випадку порядок документообігу аналогічний документообороту при використанні платіжних вимог-доручень без акцепту. Однак у сформованій практиці розрахунки з використанням інкасових доручень застосовуються в основному для примусового стягнення грошових коштів відповідними державними контролюючими органами.
Загальна схема розрахунків інкасовими дорученнями і платіжними вимогами без акцепту наведена на рис. 7.7.
Рис. 7.7. Схема розрахунків з використанням безакцептного платіжних
доручень