Головна
Головна → 
Фінанси → 
Економіка → 
« Попередня Наступна »
Шевчук Д.А.. ІСТОРІЯ ЕКОНОМІКИ. (Навчальний посібник), 2009 - перейти до змісту підручника

6.3. Розвиток фінансової системи

Епоха промислового перевороту супроводжувалася реорганізацією фінансової системи, зумовленої бурхливим розвитком кредитних установ. Потреба в капіталі, випробовувана як державою, так і приватними підприємцями, стимулювала розвиток процесу централізації тимчасово вільних грошових коштів і попиту на них в банках. Їх найважливішими функціями в цей час стало посередництво в розрахунках і надання кредитів, реалізація яких призвела до створення специфічних кредитних засобів обігу: банкнот і чеків. Ускладнення банківських функцій в XIX в. позначилося на структурі банківської системи. Якщо з ХVII в. до середини ХIХ в. в кожній розвиненій країні існувало кілька емісійних інститутів, що отримали від державної влади привілейоване право випуску грошей, то в 50-х рр.. монопольним правом емісії наділяється один-єдиний банк. Це визначається необхідністю зосередження в єдиному місці резервів золота, які в той час забезпечували покриття емісії банкнот і використовувалися в міжнародних платежах. Так, Англійський банк (створений в 1694 році) отримав монопольне право емісії в 1844 р. на підставі закону Піля. Французький банк (утворений в січні 1800 р.) отримує строком на 15 років привілей здійснювати емісію лише в Парижі, потім після Реставрації це право поширюється на філії. У США, Німеччині, Італії, Японії подібні перетворення відбуваються значно пізніше.
Спочатку функції емісійних банків збігалися з функціями депозитних банків: банківські квитки були сертифікатами депонованих металевих грошей. Однак у ХІХ-початку ХХ ст. емісійні банки змогли випускати паперові гроші в трьох випадках:
| банкноти видавалися в обмін на метал, що надходить від приватних осіб;
| при переобліку комерційних векселів, раніше врахованих депозитними банками;
| при проведенні операцій відкритого ринку (купівля і продаж ЦП на грошовому ринку).
Найважливішим підсумком епохи промислового перевороту було і виникнення в багатьох розвинених країнах загальнодержавного фонду грошових коштів - бюджету. У їх доходної частини головне місце (від 80 до 90%) займали податки.
Причини реорганізації податкової системи в XVIII-XIX ст.:
| Розширення сфери товарно-грошового обігу;
| політика стимулювання економіки ;
| зростання державних витрат.
Головна частина існуючих податків - непрямі, що входять до ціни споживчих товарів. Наприклад, наприкінці ХVIII в. в Англії - єдиній країні з обширною, але однорідної системою оподаткування, прямий податок становив 1/4 частину державних доходів. Основними податками були акциз і місцеві податки на утримання бідних. У Франції серед основних податків виділялися акциз на предмети розкоші і напої, а також прямий податок на селян (талья), традиційні повинності, включаючи постій солдатів, соляної податок і податок на обробку срібла. У німецьких князівствах існували акцизні збори, що стягуються з ввезених і вивезених товарів за ставками від 5 до 25%. У видатках держбюджетів головне місце (до 2/3) займала армія. Значними були і потреби державного апарату, наприклад, в середині XIX в. на ці цілі виділялося в бюджеті Англії - 1,05%, Франції - 2,01%, Пруссії - 3, 9%.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz