|
Завдяки створенню першої в історії людства фабрично-заводської промисловості, Англія в останній чверті ХVIII в. зайняла виняткове місце в світовому господарстві та міжнародній політиці. Хоча темпи її економічного зростання були невеликі і становили близько 0,5% на рік, цей показник вищий, ніж у інших європейських країн. У 1820-1870 р. темпи зростання англійської промисловості досягли вже 1,5% на рік. Англія добувала 2/3 всього вугілля, виробляла більше половини металу і полотна. До 1870 р. вона мала у своєму розпорядженні 31,9% світового промислового потенціалу (торговий оборот більше, ніж у Франції, Німеччині, Італії, разом узятих, в 3 рази вище, ніж у США). Англія виступає не тільки як виробник, а й великий споживач сировини і харчових продуктів. Це стимулює розвиток торгівлі і торгового флоту, тоннаж якого становить 10 млн. (Для порівняння - у Франції та Німеччині цей показник досягав 1 млн., у Німеччині - 2 млн.). У силу особливостей свого розвитку Англія виступає і світовим кредитором, граючи роль диригента міжнародного оркестру золотого стандарту.
Промислово-торговельної гегемонії сприяла економічна політика держави. До 40-х рр.. ХIХ в. вона протікає в рамках протекціонізму, супроводжуваного високими митами на іноземні товари. Із зміцненням панівного становища, потребуючи ринках збуту своєї продукції, Англія переходить до політики фритредерства, яке проявилося в тому числі у скасуванні «Хлібних законів» (1846 р.) і Навігаційного акта (1860). Яскравим проявом нових пріоритетів зовнішньоекономічної діяльності підприємств став розвиток відносин з Францією. Так, за договором 1860 Англія скасувала мито на французькі шовку і продовольство, а Франція - на англійські машини, металовироби, вугілля, шерсть. Подібні договори не були рівноправними, т. к. дешевизна англійських товарів приводила до витіснення національних французьких товарів з внутрішнього ринку.
До середини 60-х р. ХІХ ст. Англія має активний торговий баланс, потім торговий баланс стає пасивним, але загальний розрахунковий баланс залишається активним (пасивне сальдо компенсувалося «невидимим експортом»: транспортними послугами і рухом капіталу). Однак відсутність конкуренції на внутрішньому і колоніальних ринках, а також стереотипи поведінки країни-лідера спричинили до стагнації в розвитку і, в кінцевому рахунку, втрати Англією свого становища на світовому ринку, де з 80-х рр.. першість оспорюють США, Німеччина і Японія.
|