9.3. Рішення інвестиційного характеру і логіка їх обгрунтування
Рис. 9.2. Класифікація рішень інвестиційного характеру
Інвестиційні рішення першого блоку зумовлюються тією обставиною, що інвестор (наприклад, підприємство) найчастіше має кілька інвестиційних можливостей - в цьому випадку може виникнути проблема вибору. Причина двояка: оцінювані проекти є альтернативними; фірма обмежена в джерелах фінансування, тому доступні проекти шикуються за спаданням пріоритетності; при цьому черговий проект, що знаходиться в листі очікування, реалізується в міру появи відповідного джерела фінансування.
У другій блок входять два типи завдань: в рамках першого вирішується, як довго слід експлуатувати проект (тобто періодично дається відповідь на питання: чи не краще згорнути проект, а вивільнені ресурси вкласти в принципово новий проект?); в рамках другої аналізується доцільність кардинальної заміни виробничих потужностей на нові (тобто проект триває, але його матеріально-технічна база повністю оновлюється за рахунок придбання принципово нового, більш продуктивного обладнання).
У третьому блоці йдеться про просторової, тимчасової і просторово-часової оптимізації. У першому випадку мається на увазі ситуація, коли інвестиційні можливості поточного року перевищують можливості фінансування, у другому - ситуація, коли сукупність проектів може бути розподілена в часі, у третьому - ситуація, коли оцінювані проекти необхідно впорядкувати як в рамках суміжних років, так і погодових обмежень на доступні обсяги фінансування.
Прийняття згаданих рішень інвестиційного характеру виконується за допомогою спеціальних критеріїв, в основі яких закладено представлення інвестиційного проекту у вигляді грошового потоку. Розглянемо логіку цього подання.
Зробимо кілька пояснень до моделі.
Безліч {CFk} носить назву поворотного потоку - це грошовий потік, генерований інвестиційним проектом після запуску його в експлуатацію, тобто після освоєння вихідної інвестиції. Зауважимо, що кожен елемент поворотного потоку являє собою поточні грошові надходження, зменшені на величину поточних грошових відтоків, пов'язаних з проектом; тому в літературі з інвестиційного аналізу потік {CFk} нерідко називають потоком чистих грошових надходжень.
Для реальних інвестицій зазвичай виходять з припущення про кінцівки проекту, тобто п <+ оо, причому істотно (безумовно, можливі проекти з нескінченним поворотним потоком). Що стосується фінансових інвестицій, то ситуації, коли приплив коштів нескінченний, тут зустрічаються набагато частіше (наприклад, інвестування коштів у безстрокові облігації). У кожному разі, роблячи оцінку в умовах нескінченного поворотного потоку, зазвичай вдаються до допомоги ануїтетів. Якщо для реальних інвестицій базовим періодом вважається рік, то у випадку фінансових інвестицій можлива інша періодичність потоку. Логіка відбору інвестиційного проекту полягає в тому, що за допомогою деякого критерію вихідна інвестиція (1С) порівнюється з потоком очікуваних надходжень {С / 7 *}. Здійснюється це за допомогою методів фінансової математики, розглянутих у гл. 4.
У контексті фінансових інвестицій зазвичай оперують поняттями «інвестиційний портфель», «портфельна інвестиція», а термін «інвестиційний проект» найчастіше використовують у додатку до реальних інвестицій, які передбачають вкладення коштів у якісь матеріальні активи, подальша експлуатація яких повинна привести до надходжень, що дозволяє не тільки відшкодувати зроблені капітальні витрати, але й отримати певний дохід, причому не обов'язково у вартісному вираженні. Виникає задача визначення доцільності та економічної, соціальної чи соціально-еконо-мічної ефективності інвестиції. Справа в тому, що в порівнянні з багатьма фінансовими активами інвестиції в нефінансові активи мають специфічний ризик, обумовлений їх низькою ліквідністю. Тому розроблені різноманітні і деталізовані методики і критерії оцінки інвестиційних проектів, пов'язаних насамперед з реальними інвестиціями. °
По-перше, з кожним інвестиційним проектом прийнято пов'язувати однорідний грошовий потік: або чисті відтоки, або чисті притоки грошових коштів. По-друге, найчастіше аналіз ведеться по роках, хоча це обмеження не є безумовним або обов'язковим. По-третє, умовно вважається, що обсяг інвестицій здійснюється в кінці року, що передує першого року генерованого проектом припливу грошових коштів. По-четверте, робиться припущення про те, що приплив (відплив) грошових коштів має місце в кінці чергового року. По-п'яте, ставка дисконтування повинна відповідати довжині періоду, закладеного в основу інвестиційного проекту (наприклад, річна ставка береться тільки в тому випадку, якщо довжина періоду - рік).
Необхідно підкреслити, що застосування методів оцінки та аналізу проектів припускає множинність використовуваних прогнозних оцінок і розрахунків. Ця множинність визначається як можливо-
стю застосування критеріїв, так і доцільністю варіювання основними параметрами. Це досягається використанням імітаційних моделей в середовищі електронних таблиць.