| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
6.3. РОЛЬ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ | ||
|
Крім того, тільки держава може зберегти від розвалу виробничий потенціал країни, протистояти монополіям, надають потужну протидію ринковим перетворенням. Там, де існує монопольна влада, ціни не можуть забезпечити ефективне використання ресурсів, не діє ринкова конкуренція. Протистояти монополіям і подолати монополізм здатна лише державна влада, яка проводить роздержавлення і приватизацію підприємств-монополістів, приймаюча антимонопольне законодавство. Отже, роль державного регулювання на початковому етапі перехідного періоду залишається вирішальною. Державне управління економікою не може і не повинно підміняти собою ринок і його регулюючі функції. Якщо втручання держави в економіку перейде певні межі, то його діяльність перетвориться на адміністрування, а перехідна економіка може повернутися до адміністративної моделі. У цьому випадку державна монополія витісняє механізм конкуренції. Держава в трансформується постсоціалістичної економіці виступає одночасно і ініціатором і суб'єктом еко-номічного реформ: перетворення відносин власності, підтримки малого бізнесу, реорганізації фінансової та кредитно-грошової систем та ін Крім того, держава у зв'язку з нерозвиненістю ринкових відносин бере на себе функції, які в розвиненій ринковій економіці виконують інші ринкові суб'єкти, наприклад, у фінансовій, валютній, інвестиційній та інших сферах. Держава впливає на економіку через механізм регулювання - систему організації цілеспрямованого впливу на функціо-вання господарських суб'єктів. Цей механізм включає: цілі державного регулювання; методи регулювання (адміністративні, правові; орга-їх організаційно-економічні, бюджетно-фінансові, кредитно-бан-ковские, податкові , цінові); форми реалізації (індикативне планування, спеціальні програми розвитку окремих галузей, програми-прогнози); суб'єкти регулювання (банки, підприємства, домашні господарства); об'єкти регулювання (сфери відтворення, виробничі та господарські невиробничі відносини І ін.) Регулюючі функції держави в перехідній економіці забезпечують: громадську ефективність - створення умов для економічного зростання на основі інвестицій, впровадження досягнень науково-технічного прогресу; суспільну справедливість - перерозподіл доходів, захист непрацездатних і безробітних, регулювання відносин на ринку праці, соціальні гарантії. Держава в формується ринкової економіки виступає як партнер, один з учасників господарської діяльності і як арбітр, що встановлює "правила гри". У ролі партнера воно, наприклад, забезпечує населення суспільними товарами і послугами, в споживанні яких беруть участь всі члени суспільства, - оборона, державне управління, охорона громадського порядку і т.д. Їх надання не можуть забезпечити окремі юридичні або фізичні особи. Крім того, частина благ (освіта, охорона здоров'я) споживається окремими особами без відшкодування ними витрат на виробництво цих благ. Фінансуванням таких благ також займається держава. Що стосується функцій державного регулювання, то перш за все відзначимо, що держава в перехідній економіці, з одного боку, виконує ті ж функції, що і в будь-який інший системі. Так, воно забезпечує населення "суспільними благами", захищає суспільство від "зовнішніх ефектів" (охорона природного середовища), регулює природні монополії (енергетику, транспорт, зв'язок), згладжує нерівність у доходах, займається стабілізацією економіки та підтримкою економічного зростання. Держава і в ринковій, і в перехідній економіці також реалізує виробничі програми з випуску різних видів продукції, контролює перерозподіл доходів від більш багатих верств населення до менш забезпеченим, регулює бюджетну, податкову і зовнішньоекономічну діяльність, здійснює численні напрямки соціального розвитку та реалізує інші програми регулювання економіки. З іншого боку, однією з основних функцій держави в перехідній економіці є цілеспрямоване створення правових, економічних, соціальних та інших умов і стимулів для формування ринкових відносин. Це завдання є досить складною і вирішується нашою державою вперше. У країнах з розвиненою ринковою економікою її реалізація відбувалася шляхом еволюційного вдосконалення складаються товарно-грошових відносин. Відсутність досвіду подібних перетворень у світовій практиці, надзвичайно складна обстановка, усугубляющаяся в ряді країн глибокою економічною кризою, убогість державного бюджету створюють значні труднощі для ефективного державного регулювання економіки. Держава в перехідний період використовує прямі і непрямі методи регулювання. При виборі варіантів використання конкретних методів необхідно враховувати досвід розвинених країн. Так, в США накопичений значний досвід використання переважно непрямих (економічних) методів регулювання економіки. У Франції та Японії застосовується більш збалансоване поєднання прямих і непрямих методів. Для соціально орієнтованої ринкової економіки Австрії, Німеччини та Швеції характерна активна участь держави в регулюванні відносин у соціальній сфері. На первинному етапі перехідного періоду переважають прямі методи державного регулювання (планові, директивні завдання, держзамовлення). Це обумовлено наступними причинами. По-перше, значну частку національної економіки складає державний сектор як об'єкт переважно прямого впливу. По-друге, ринкова середу, керована переважно непрямими методами, ще не створена в повній мірі. По-третє, глибока криза, характерний для перехідного періоду, може бути подоланий тільки за допомогою прямого впливу держави. Особливу увагу в перехідний період держава повинна приділити вироблення економічної політики, стратегії і тактики реформування економіки, тобто напрямів впливу на господарські процеси з метою досягнення цілей сталого розвитку суспільства. Найважливішою функцією держави у цьому зв'язку є обгрунтування і вибір цілей і обмежень розвитку, їх пріоритетів, послідовності і термінів реалізації. Сукупність цілей утворює своєрідну ієрархічно впорядковану систему, в якій вони розташовані за ступенем значущості та строками досягнення. У перехідній економіці можна виділити три основні напрями діяльності держави. Створення правових та організаційних інститутів, необхідних для функціонування ринкової економіки. До них відносяться: інститути приватної власності, правової держави, забезпечення свободи підприємництва, проведення ефективної антимонопольної політики. Перебудова самої державної системи на принципах демократії та задоволення потреб ринкового господарства. Вона вимагає докорінного перетворення апарату виконавчої влади, використання нових методів управління економікою. Це тривалий, болючий і суперечливий процес. Просте руйнування колишнього апарату управління не забезпечить автоматичного народження нової системи державного управління, адекватної ринковій економіці. Воно лише веде до втрати контролю над госпо-чими процесами, породжує анархію, надає відносну свободу кримінальним елементам, посилює економічну кризу. Тому величезне значення набуває робота з реформування державної влади на демократичних засадах, скорочення чисельності державного апарату. Необхідний перехід від системи галузевих міністерств до органів функціонального управління. Перехід до нових форм регулювання, реалізація соціальної та економічної політики, покликаної знайти оптимальний шлях вирішення триєдиного завдання: забезпечення структурної перебудови та економічного зростання; зниження рівня інфляції, тобто стабілізація економіки; збереження стійкості і порядку в суспільстві, в якому посилюється соціальне розшарування і може з'явитися соціальна напруженість. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||