| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Росія і країни СНД | ||
|
Є кілька моделей розвитку економічних відносин між новими державами, що виникли на місці колишнього СРСР. Росія прагне по можливості зберегти глибоку інтеграцію з усіма колишніми республіками СРСР, але не тільки інтереси однієї Росії формують реальність міждержавних зв'язків. У чому ж суть інтеграційної моделі? Це єдиний економічний простір, що характеризується загальною грошово-кредитною системою, відсутністю будь-яких обмежень у русі товарів, послуг, капіталу, вільним переміщенням населення, скоординованої політикою, загальним характером відносини до третіх країн. Нині такої моделі інтеграції немає, але існують її окремі елементи, і завданням є їх підтримка, зміцнення і розвиток. Разом з тим нині ясно, що в просторі колишнього СРСР недоцільно, та й просто неможливо будувати якусь однорідну систему взаємин. Відбувається їх диференціація. У середині 90-х років Росія найбільш тісні зв'язки встановила з Білоруссю і Казахстаном; необхідний прогрес в економічних відносинах з Україною. Основу іншої моделі складає митний союз: вільний рух товарів і послуг між членами союзу, єдина митна політика щодо третіх держав. Ще одна можлива модель - асоціація або зона вільної торгівлі, тобто безмитна торгівля між партнерами, кожен з яких по відношенню до третіх країн здійснює власну зовнішньоторговельну, в тому числі і тарифну, політику. Країнам СНД, з одного боку, доводиться відсікати те, що стає нежиттєздатним (наприклад, впорядковувати грошово-кредитні, платіжно-розрахункові відносини при виході країни з рублевої зони). У питанні про поділ власності національні інтереси явно переважають над прагненням зберегти спільність. З іншого боку, з'являються і об'єднуючі елементи: наприклад, угоду про митний союз, домовленості про загальні екологічних програмах, підтримці інфраструктури, використання повітряного простору. Таким чином, в регіоні країн СНД виразно проявляються два різноспрямовані тенденції: 1) відокремлення країн; 2) їх зближення на основі інтернаціоналізації господарського життя та створення інтеграційних об'єднань. У вересні 1993 році країни СНД підписали договір про створення економічного союзу, мета якого - формування на ринкових засадах єдиного економічного простору. Проте країни СНД так і не змогли приступити до реалізації основних положень договору, обмежуючись двосторонніми економічними угодами. З метою активізації інтеграційного процесу в рамках СНД в березні 1996 р. був підписаний договір про всебічне зближення і поглиблення інтеграції чотирьох країн - Росії, Білорусії, Казахстану та Киргизії. У новому договорі першорядне значення надавалося митного союзу, зокрема, передбачався ряд конкретних заходів: узгодження митної політики, уніфікація правил доставки та огляду вантажів, взаємних розрахунків, боротьба з контрабандою та ін У лютому 1999 р. до цього договору приєднався Таджикистан. Формування митного союзу є конкретним кроком на шляху поглиблення економічної інтеграції. У свою чергу, інтеграція в міру поглиблення і вдосконалення передбачає послідовну передачу окремих функцій держав наднаціональним органам, тобто часткова відмова від національного суверенітету. Ця одна з головних причин того, що багато країн СНД воліють інтеграції розвиток традиційних торговельно-економічних зв'язків на двосторонній основі. В цілому ж слід зазначити, що основою подальшої реальної інтеграції країн СНД є насамперед економічна зацікавленість учасників, що не йде врозріз з їх політичним і народногосподарським курсом. Кожна країна переслідує свої геополітичні цілі і з їх урахуванням визначає ступінь свого включення до інтеграційний процес. При цьому для Росії інтеграція з країнами СНД має широкі, далекосяжні перспективи. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||